Основи утилітаристського підходу
Утилітаризм належить до ширшої філософської течії, відомої як консеквенціалізм. Ця етична позиція вважає, що правильність або хибність дії визначається виключно її наслідками. З цього погляду, важливо не те, що спонукало людину до певної дії, і не те, чи відповідає ця дія загальновизнаним нормам, а те, до чого вона фактично призводить. Якщо результат дії покращує добробут інших, її визнають морально виправданою.
На відміну від деонтологічних підходів, які стверджують, що певні дії є морально правильними незалежно від наслідків, утилітаризм заперечує будь-які «абсолютні» моральні приписи. Так само він відрізняється від етичних теорій, які вважають визначальними внутрішні мотиви особи.
Джон Стюарт Мілль підкреслював, що не кожна дія має моральну вагу. Якщо різниця між наслідками двох альтернативних рішень незначна, то вибір між ними не є моральним питанням. Але коли наслідки значущі для інших, тоді дії набувають морального статусу. У таких випадках, за Міллем, моральність дії полягає не лише у переконанні особи діяти правильно, а й у можливості виправданого суспільного тиску, який змушує її діяти відповідально.
Утилітаризм у сучасній етичній думці
Утилітаризм продовжує відігравати важливу роль у сучасній моральній філософії. Особливо помітною є його присутність у прикладній етиці, зокрема в галузях біоетики, екології, права, політики, а також захисту прав тварин. Філософ Пітер Сінгер розвинув ідеї утилітаризму, зокрема стверджуючи, що моральна відповідальність людини має поширюватися не лише на інших людей, а й на всі істоти, здатні відчувати біль або задоволення.
Іван Гудзенко
