Гендерні дослідження зосереджені на визначенні правильного розуміння й оцінці ґендерних відносин в суспільстві. Жіночий досвід, аналіз патріархату враховуються в аспекті конструювання і відтворення гендера в усіх соціальних процесах, не обмежуються «додаванням» жіночого, а встановлюють нові внутрішні (взаємообумовлені і взаємовпливові) зв’язки між явищами. Нині зосередження на жіночому концепті не всіма науковцями вважається гендерним дослідженням, оскільки може означати не подолання стереотипів поведінки, а спробу жінки переодягтися у чоловічий костюм, тобто «стати чоловіком», повністю прийняти чоловічі правила суспільного існування [1, с. 299].Спільне навчання і спільна трудова діяльність чоловіків і жінок до певної міри нівелюють також традиційні відмінності в нормах їх поведінки і психології. Відбуваєтеся процес взаємонабуття соціальних властивостей протилежних статей. Але воно повинно мати розумні межі і саме перехід за ці межі, характерний сьогодні, хвилює соціологів і педагогів. Все частіше говорять про те, що жінка нерідко втрачає властиву їй жіночність, стає різкою, грубою, авторитарною, бере на себе роль лідера в сім’ї, переймає чоловічу силову манеру вирішувати конфлікти, стає агресивною. В той же час у багатьох юнаків і чоловіків культивується невластива (за існуючими критеріями) чоловічій статі делікатність, надмірна витонченість манер [2, с. 395].Призначення жінки не змінилось за 2000 років, але жінка все частіше в секуляризованому суспільстві забуває своє призначення і стає нещасною. Отже, можна зробити висновок, що криза сучасної сім’ї у відході від первісного плану щодо жінки в сім’ї. Жінка має виконувати свою суспільну функцію в сім’ї, а не поза нею (політика, економіка, бізнес, влада тощо). Найголовніша суспільна функція жінки — зберегти сім’ю, відтак жінка має належати сім’ї [3, с. 165].
Останнім часом стало модним поняття „сімейні цінності”. Що вони собою являють? Мова йде про ті самі базові угоди, якими визначається персональна поведінка та міжособистісне спілкування. По суті, це ті самі цінності, тільки завдяки яким і може існувати будь-яке суспільство, всі ланки котрого засновані на тих чи інших угодах, відкрито проголошених або ж таємних. Згода дає можливість функціонувати будь-яким його структурам – від найбільших і розгалужених до найменшої – сім’ї.
В суспільній свідомості діє подвійний стандарт стосовно жінок і чоловіків. До чоловічих зрад і нехтування сімейними цінностями суспільство ставиться набагато терпиміше. Якби тільки не пив. А до жінок ставляться жорсткі вимоги: чекай, терпи, турбуйся про дітей, бережи сімейне вогнище, навіть якщо воно давно перетворилося на згарище. Жіноче прагнення до самовираження і самореалізації поза сім’єю не завжди знаходить розуміння як серед чоловіків, так і серед жінок. Отож багато жінок самі прирікають себе на матеріальну і емоційну залежність від чоловіка.
Такий самий подвійний стандарт існує і щодо вікової нерівності у шлюбі. Чоловік набагато старший за дружину сприймається нормально, а ось зворотна ситуація викликає плітки й пересуди. Попри це, науково доведено, що пік сексуальності жінок припадає на «бальзаківський вік», водночас у чоловіків саме з цього віку починається період згасання. Згідно із суспільною думкою (яка сформована чоловіками) жінка зобов’язана підлаштовуватись під сексуальний ритм чоловіка в супереч своїм біологічним ритмам. Літнім жінкам суспільство взагалі відмовляє у праві на кохання і радість сексу (особливо якщо вона вдова або розлучена). Їм відводиться роль виключно мам і бабусь, незалежно від того чи хочуть вони продовжувати спілкування з особами протилежної статі чи ні. Та й самі літні жінки не впевнені у власній сексуальній привабливості через культ сексапільності, перед яким схиляється вся чоловіча половина країни.
Проте не все таке похмуре у взаємостосунках статей в нашій країні. Українські жінки зажили славу найкращих у світі дружин. Сексуальність поєднується в них з вірністю, відданістю і витривалістю. Емоційна відкритість і зацікавленість у справах чоловіка дозволяє чоловікам відчувати свою значимість та рятує їх від внутрішньої самотності.
Турбота про свою зовнішність і постійне бажання подобатися робить наших співвітчизниць найжіночнішими представницями слабкої статі у цивілізованих країнах.
Переважна більшість українських жінок готові боротися за свої права, але зовсім не мають наміру розлучатися зі своїми привілеями. Вони охоче дозволяють чоловікам навіть незнайомим, проявляти турботу і надавати нам допомогу (на відміну від жінок США та Європи). У рідкісних випадках наші жінки не претендують на суто чоловічі професії, пов’язані з важкою фізичною працею та ризиком для життя. Їх не приваблює служба в армії робота з укладення шпал, вантажно-розвантажувальні роботи і т.д.
Більшість чоловіків не бояться проявів жіночого розуму. По-перше, тому, що українські жінки інстинктивно намагаються не мати вигляд розумніших від своїх чоловіків та коханок; по-друге, тому, що багато чоловіків все одно переконані в перевагах чоловічого способу мислення над жіночим; по-третє, тому, що багатьом чоловікам дійсно приємно спілкуватися з розумною жінкою.
Сучасній людині деякі давні іудейські звичаї, пов’язані зі шлюбом, напевне здадуться незвичними і навіть жорстокими. Це, наприклад, звичай, коли батьки одружували дітей без їхньої згоди, це й заборона на шлюб з іноплемінниками, й обов’язкове укладення шлюбу між бездітною вдовою та найближчим родичем її чоловіка (також незалежно від їхньої думки). Проте, не дивлячись ні на що, сучасний європейський шлюб випливає з іудейської і християнської традиції, в яких сімейні стосунки між чоловіком і жінкою базуються на двох принципах.
По-перше, ця заповідь, дана ще в едемському саду: «Залишить людина батька свого і матір свою і приліпиться до жінки своєї; і будуть вони двоє одна плоть (Бут. 2:24).» У цих словах криється якийсь духовний, внутрішній акт. Людина повинна у серці своєму виконати заповідь (а фактично чоловік залишався у будинку батьків). По-друге, це принцип підлеглого становища жінки щодо її чоловіка, принцип про який було сказано достатньо. З раннього дитинства малюк навчається бачити світ та орієнтуватися у незнайомому місці, відшукуючи очима батька й матір, які його трохи випередили. Батьки для маленької людини є чимось на зразок двох полюсів: між ними розміщується й облаштовується увесь світ. Починаючи з цього часу, закладається фундамент світогляду людини. Вона і надалі буде бачити світ, вміщуючи всі предмети і явища в таку собі уявну систему координат, де осями виступають різні протилежності: чоловіче-жіноче, світле-темне, тверде-м’яке, сухе-мокре, праве-ліве
і т.д.
Безумовно, для людського мислення особливу роль відіграє пара „чоловіче-жіноче”, в якій немовби у прихованому вигляді містяться всі інші протилежності. Це підтверджується, наприклад, тим, що у більшості мов є граматичні категорії чоловічого і жіночого роду. Вони поширюються практично на всі явища та предмети, в тому числі і неістоти. В чому ж закладена сила протилежностей „чоловіче-жіноче”? Їхня наявність передбачає у будь-якому явищі активну, творчу взаємодію сторін: їхнє об’єднання, поєднання і навіть злиття і одночасно протистояння та поєдинок. А це і являє собою суть творіння і всю сутність світу.
Сучасний світ – нерозв’язані протиріччя. Про полярність чоловічого і жіночого начал, що реально існують у світі, говорять і сучасні філософи Еріх Фромм. Він вважає що чоловіче і жіноче існує „не тільки як щось очевидне у тварин і рослин, але також і в полярності двох основних функцій, функції одержання і функції проникнення всередину. Є полярність землі й дощу, річки й океану, ночі і дня, пітьми і світла, матерії і духу”[4 с. 22]. По суті, вся сучасна європейська культура, все західне мислення побудовані на основі опозиції чоловічого і жіночого. Однак у нинішньому секулярному суспільстві (тобто суспільстві антирелігійному, в якому все священне профанується і втрачає своє значення) загублена і глибинна основа самого поділу світу за ознакою чоловіче/жіноче. На це втрачена санкція міфу, божественну санацію. І тут таїться причина дуже серйозного протиріччя суспільства, протиріччя між реально існуючим способом мислення людей і тим, що єдине обґрунтування (за допомогою міфу) такого мислення нічого не варте для сучасної людини. З цього приводу М.О. Бердяєв писав так: „Статева полярність є основним законом життя і, можливо, основа світу. Це краще розуміли предки, а ми огидно безсилі і вироджуємося все більше і більше”.[5 с. 16].
Із цього найглибшого протиріччя сучасного світу випливає і пресловуте жіноче питання, і своя правда емансипованих жінок, і феміністичні організації. Як це розуміти? Багато сучасних філософів відзначають, що частини всіх пар протилежностей, якими оперує західне мислення, нерівноцінні. Перший член завжди позитивний і панує над негативним, приваблюючи до себе увагу і симпатію. Такі вже відносини у протилежностей гарний/поганий, білий/чорний, світло/пітьма, присутність/відсутність, праве/ліве (згадаймо вислів „лівий товар”, „ходити на ліво” і т.д.). Це саме стосується і опозиції чоловічий/жіночий. Всередині пар протилежностей перша категорія завжди має вигляд більш важливої, відправної, переважаючої, а друге – менш важливої, похідної. В давнину подібна нерівноправність була абсолютно природною. Наприклад, в іудаїзмі Книга Буття чітко пояснювала, чому жінка займає підлегле становище в суспільстві, і жодній іудейці не спало б на думку це спростовувати.
В наш час усе змінилося, жіноча стать уже не готова до такої смиренності (та з якої, власне, речі?), і європейці повсюди роздзвонюють про рівність чоловіка і жінки. Проте нерівність все одно існує, й існує вона у глибинах підсвідомості сучасної людини, немов би в усіх нас, як у підземеллях зруйнованих міст сховався і притих дух зниклих тисячоліть. Витруїти цей дух і позбутися всіх протиріч сучасна людина вже не в силі. Деякі філософи намагаються запропонувати якісь виходи, але вони всі надто утопічні. Наприклад, Жиль Делез висунув ідею переходу від двостатевого поділу індивідів до поділу, коли число статей буде дорівнювати числу людей, і стать не буде мати ніякого відношення до анатомічних особливостей людини. Але заклик змінити мислення так само мало реалістичне, як і гасло Маркса, що вимагав змінити світ.
У сильної половини людства ставлення до розуму жінки неоднозначне. Певну роль у цьому відіграють сексуальні переваги. Існують чоловіки, яких розумні дами збадьорюють, підганяють і заводять. Вони з радістю будуть виявляти у своїй дамі серця риси глибокого розуму та засумують із тією, яка не висловить їм жодної оригінальної думки чи ідеї. Однак більшу частину чоловіків інтелектуальні жінки позбавляють сексуальної енергії. Такі індивідуали й духу не можуть терпіти жінок, котрі думають не тільки на побутові теми і перевершують їх, чоловіків, в ерудиції або кмітливості. Між цими крайнощами існують і проміжні варіанти. Умовно чоловіків можна поділити на чотири типи, однак деякі належать до змішаних груп, проявляючи риси і якості, характерні для різних груп. До того ж слід мати на увазі, що багато чоловіків розвиваються або деградують і можуть переходити з однієї групи в іншу.
Інтелектуальні наркомани у жінках цінять тільки розум, готові не звертати уваги на її зовнішність, якщо вона вражає своїм могутнім інтелектом. Стандартне мислення і відсутність ерудиції, не кажучи вже про недолугість, викликають у них фізичну відразу. Заводяться розумово і сексуально від інтелектуальних бесід. З готовністю беруть на себе роль учня і підлеглого. До жінок-начальниць відчувають сексуальний інтерес. Таких чоловіків дуже мало – близько 1%.
Співчутливі найбільше цінують у жінці чутливість і незначну безглуздість. Припускають наявність інтуїції, але не люблять проявів великого розуму. Лайку й абстрактне мислення вважають чоловічою прерогативою, емоційність та непослідовність –неодмінними якостями жіночого розуму. Впевненість і компетентність жінки, що перевершують їхні власні, викликають у них дратівливість. У половині випадків наявність інтелекту та ерудиції у сексуальній обранці відбиває бажання займатися сексом. Приймаючи рішення, часто керуються принципом „Вислухай жінку і зроби все навпаки”. Працюючи під керівництвом жінки, довго мучається над питанням, вважати начальницю жінкою, чи ні. За статистичними даними, такі чоловіки складають 30 % чоловічого населення земної кулі.
Домобудівці цінують у жінці господарність та побутову кмітливість. Все інше – не бабиного розуму справа. Їхнє сексуальне кредо – „жінка друг людини”, тому у разі зустрічі з розумною жінкою спочатку нервують, не розуміючи, що відбувається, потім починають сердитись і повністю втрачають потенцію. У будь-якому зручному випадку намагаються підкреслити свою чоловічу перевагу. Під час роботи під керівництвом начальника-жінки можуть погано виконувати свої обов’язки та бойкотувати накази. Нажаль близько 50% чоловіків в усьому світі належать до цього типу.
Прихильники рівноправності визнають за жінкою право думати і не мають нічого проти того, що жінки бувають розумнішими деяких чоловіків. Не відчувають себе приниженими, якщо їхня сексуальна подруга виявляється розумнішою. Охоче прислухаються до жіночих порад та враховують їх приймаючи рішення. До колег і начальників жіночої статі ставляться рівно, не акцентуючи уваги на статевих питаннях. Частка прихильників рівноправності серед чоловіків складає близько 19%.
Фемінізм в Україні практично не проявляє себе. Найпоширеніший тип фемінізму можна характеризувати як таємний. Розумна і талановита жінка, яка не є членом ніяких ліг та організацій, у сім’ї і на роботі змушена бути «сірим кардиналом». Вдома вона повинна постійно вести тонку дипломатичну політику, навіюючи іноді менше освіченому і недалекому голові сім’ї, що всі її рішення виходять тільки від нього і все в будинку відбувається за його бажанням. На робочому місті, щоб домогтися підвищення, вона повинна плести інтриги, використовуючи як зброю не тільки свої ділові якості, але й засоби зваблювання. При цьому у глибині душі «сірі кардинали» відчувають приховану зневагу до сімейного «боса» і чоловіків-начальників.
Страх самотності, який глибоко сидить у душі українських жінок, примушує їх віддавати пальму першості незалежно від розумових здібностей та особистих якостей, миритися із фривольною і навіть грубою поведінкою чоловіків-колег, яке у США кваліфікується як «харасмент». У 1997 році за обвинуваченням у цьому злочині було порушено 86 тис. кримінальних справ, жінки Америки отримали як компенсацію за моральні збитки 17 млд доларів. А в нашій країні довести сексуальне домагання з боку колег чи начальника практично неможливо, хіба що воно закінчиться зґвалтуванням із спричиненням тяжких тілесних ушкоджень.[6, с.698].
Середньостатистична жінка України отримує 80 % зарплати свого чоловіка. Також в Україні часто відмовляють жінкам у прийняті на роботу, мотивуючи відмову наявністю малолітніх дітей. Що це , якщо не дискримінація?
Основна турбота про дітей лягає на жіночі плечі. до недавнього часу під час хвороби дитини батькові навіть не видавали бюлетень із догляду за дитиною. Слід віддати належне українським чоловікам: багатьох із них таке становище не влаштовує, і вони стараються брати активну участь у вихованні своїх дітей. Проте суспільна думка продовжує вважати матір головною відповідальною особою за долю дітей, відводячи їхньому батькові роль помічника і здобувача. Це підтверджується судовою практикою. У разі розлучення діти практично завжди залишаються з матір’ю, навіть якщо вона не може дати їм належного виховання. На батька лише покладається відповідальність підтримувати їх матеріально.
Традиційно матеріальне забезпечення сім’ї вважається справою чоловіка. Однак більшість українських жінок працюють, і не дивлячись на те, що середньостатистична зарплата у жінок менша, ніж у чоловіків на 20 %, матеріальний вклад жінки в сімейний бюджет більший, оскільки багато чоловіків витрачають частину своєї заробітної плати на алкоголь. Алкоголізм серед чоловічого населення нашої країни досяг катастрофічних показників і є найпоширенішою причиною розлучень.
Більша частина жіночого населення нашої країни працює у різних сферах господарства. Обслуговуючий персонал, працівники сфери торгівлі, педагоги і вихователі, менеджери середньої ланки і творчі працівники ось професії, які традиційно належать жінкам. Деякі працівники, щоб забезпечити достаток у сім’ї, хоча воліли б сидіти вдома і займатися сім’єю, деякі прагнуть само реалізуватися в бізнесі і зробити кар’єру. Сьогодні у чоловіків з’явилася можливість заробляти достатньо, щоб забезпечити сім’ю, і в багатьох жінок з’явився вибір, якого за колишніх часів вони не мали: працювати або займатися домашнім господарством.
Працююча жінка має можливість: займатися улюбленою справою і отримувати від цього задоволення; заслужити визнання і повагу колег; бути матеріально незалежною; заводити нових друзів, зв’язки і знайомства; розширити свій кругозір, робити кар’єру.
Недоліки становища працюючих жінок: постійно не вистачає часу на те, щоб займатися своїм зовнішнім видом і здоров’ям; мало часу приділяється дітям, вистачає сили тільки нагодувати і перевірити уроки; зі старими друзями доводиться зустрічатися тільки у вихідні і свята; чоловік інколи почуває себе нещасним і покинутим; жінка інколи почуває себе тягловою силою.
Домогосподарка має можливість: зробити свій дім затишним гніздечком і отримувати від цього задоволення; приділяти багато часу вихованню дітей; приділяти багато часу своїй зовнішності, займатися спортом; розширювати свій кругозір, відвідувати різні культурні заходи, багато читати; зустрічатися зі своїми друзями, не турбуючись про те, що завтра на роботу і потрібно виспатися.
Недоліки становища домогосподарки: занадто багато вільного часу, доводиться спеціально шукати собі зайняття; домашні не цінують щоденну жіночу працю і турботу, приймають її як належне; чоловік постійно зайнятий, і жінка часто почуває себе нещасною і покинутою; сімейні сварки переживаються дуже довго і хворобливо; матеріальна залежність.
Пам’ятайте, що який би шлях ви не обрали, ваше щастя залежить від вас і ваших близьких. Якщо ваш чоловік і діти з розумінням і повагою поставляться до вашого вибору, візьмуть на себе частину домашнього клопоту, ви зможете, як діамант, засяяти всіма гранями своєї різнобічної особистості та успішно поєднувати в собі бізнес-леді і домогосподарку. А якщо ні? Тоді необов’язково розлучатись, а зробити спробу юридичного оформлення внутрішньосімейних домовленостей в шлюбному контракті ще до створення сім’ї.
У наш час ми чуємо різні протилежні думки з приводу шлюбного контракту як засобу вульгаризувати сімейні стосунки, опустити їх на рівень чистого прагматизму, що зовсім виключає такі поняття як кохання, довіра, дружба, взаємодопомога, тобто всі ті основи морального буття подружжя, на яких повинні будуватися гармонійні сімейні стосунки. Так само і ті, котрі ставлять шлюбний контракт стрижнем повноцінного існування сучасної сім’ї, тобто заздалегідь прийняті умови спільного життя, запобігають конфліктам і незгодам подружжя протягом всього їхнього співжиття. Де ж істина?
«Контракты о партнерстве – я предпочла бы называть их «контрактами о совместной жизни», но ныне сожительство воспринимают как жалкое подобие брака – дадут мужчинам и женщинам возможность обрести подлинное равенство в нашем обществе. Никакие законы о равных правах этого не дадут» [7, с. 185].
«Если брачный контракт определяет имущественные, финансовые взаимоотношения супругов, то семейный договор, как мы уже говорили, — это список договоренностей, регламентирующих поведение членов семьи в различных аспектах семейной жизни отношений и способствующих семейному счастью.
Семейный договор — это эффективный инструмент, позволяющий заранее проговорить, а лучше — прописать, предпочтения, привычки, а самое главное — ОЖИДАНИЯ каждого из участников договора от партнера» [8, с. 25].
Висновки
Сім’я, заснована на емоціях, яким б сильним вони не були, — заснована на фікції. Романтичне кохання може бути потужним стимулом, люди мріють про нього, а інколи навіть помирають заради нього. Однак більша частина цієї романтики заснована на культурних кліше та швидкоплинних хімічних процесах в організмі. Кохання, що народжується і підтримується завдяки зовнішнім факторам (формі носа, красивим ніжкам, чарівному голосу) не триватиме довго. Лярошфуко не без підстав визначив, що якби не сентиментальні романи, більшість так ніколи і не закохалися б.
Кохання завжди супроводжується взаємною ідеалізацією, і сімейні стосунки, побудовані лише на ньому, будуть спілкою не двох реальних людей, але фантомів, породжених фантазією. У разі вдалого збігу обставин на зміну романтичному коханню приходить більш довговічне (хоча і не менш гостре) почуття до іншої людини, що супроводжується готовністю миритися з її недоліками та виконувати свої зобов’язання щодо неї. Якщо стосунки в сім’ї не отримують такого розвитку, вона залишається такою номінально, поки не розпадеться; емоційний її фундамент не витримає реального навантаження. Подружжя почне шукати втіхи поза сімейним колом, змінюючи партнерів у пошуках нового кохання.
В міру того, як подібні ілюзії укоріняються в суспільстві, сімейна ланка стає все менш стабільною. Мрії швидко розвіюються і на їхні місце приходять інші, такі ж ілюзорні або настає очевидна байдужість. Інерція або щось до неї подібне може зберегти сімейні узи на якийсь час, та рано чи пізно проблеми і стреси, які неодмінно з’являться, поступово призведуть до розвалу сім’ї. Такі приклади можна спостерігати у США, Україні і по всій Європі – скрізь сім’ї руйнуються під дією різноманітних несприятливих факторів.
Тягар обов’язків не означає, що людина приречена на постійні страждання в сім’ї. Спілкування з рідними може приносити їй величезну насолоду, радість і щастя, сімейне вогнище, буде її зігрівати теплом любові. Проте цей стан є неодмінним наслідком клопіткої підготовчої роботи та правильного розподілу пріоритетів. Спільні зобов’язання – це основний елемент будівництва сім’ї, той грунт, на якому проростає кохання, взаєморозуміння і душевний спокій. Чим глибше розуміння того, що сім’я пов’язана правилами та угодами, тим більше міцною і стабільною вона виявляється. Люди, які входять до будь-якої соціальної групи (і сім’я не виняток), можуть не погоджуватися один з одним багато в чому, і навіть в усьому. Проте, поки вони дотримуються єдиних правил взаємостосунків у середині неї, вона вистоїть.
Необхідно звернути на це особливу увагу, тому що ми живемо в такий час, коли поняття „обов’язок” і „кохання” часто підкоряються одне одному. Під впливом романтичної літератури, поряд із багатьма іншими причинами, ми схильні думати, що сім’я стоїть на коханні. Так, кохання може зробити сім’ю воістину прекрасною, але потрібно пам’ятати, що саме дотримання тих чи інших правил – а вони змінюються від однієї культури до іншої, від однієї сім’ї до іншої – створюють сім’ю.
Особливість соціального життя у тому, що в ньому взаємостосунки регулюються особливими нормами (правилами, що стоять над людиною і обмежують її в діях).
Ці норми виходять із внутрішніх міркувань тієї чи іншої діючої особи, диктуються її совістю і усвідомленням обов’язку.
Коли людина живе на певній території не сама, а разом з іншими, то необхідне створення тих чи інших правил, які охороняли б сферу її діяльності від зазіхань з боку інших.
Якими б не були ці норми, вони регулюють діяльність людей. У чому ж вона полягає? Ні в чому іншому, як у тих чи інших діях, спрямованих на задоволення людських потреб. Діяльність ця надзвичайно різноманітна, як різноманітні і потреби людини.
Щодо людської діяльності, то, як було вже згадано, з різних її галузей можна виділити одну, яка складається з дій, спрямованих на створення матеріальної обстановки, необхідної для задоволення людських потреб. Це – господарська діяльність. Тому ми розглядаємо сім’ю як специфічну форму господарчого товариства.
А тому, таке поняття, як «шлюбний контракт», повинно стати легітимним у нашому суспільстві, не тільки з юридичної, а і з моральної точки зору.
Література
- Гендерний розвиток у суспільстві: (конспект лекцій). – К.: ПЦ «Фоліант», 2004.
- Кравець В.П. Історія гендерної педагогіки. Навч. пос. – Тернопіль; Джура, 2005.
- Недзельська Н.І. Жінка і релігія (вирішення питання відношення в релігіях авраамістичної традиції): монографія / Н.І. Нездольська – К., 2009.
- Фром Э. Искусство любви. Минск 1990.
- Бердяєв Н.А. Эрос и личность. Философия пола и любви. М., 1989.
- Непокойчицкий Г.А. Т.1 . «Олма-Пресс» М, 2005.
- Хоуп Мерри. Сущность женщины: Её Сила, тайна, архетипы. Её Богиня / Перев. с англ.. – М.: ООО «София», 2006.
- Ковалев В.В. Секреты семейного счастья – Харьков: «Гармония», 2008.
Петро Ворона
Анатолій Мучник
