Українська філософія цього часу розвивається у двох вимірах:
- В межах радянської академічної системи
- В еміграції — у Європі та Північній Америці
Це роздвоєння визначило специфіку інтелектуального процесу.
Філософія в еміграції: свобода і національна ідея
У діаспорному середовищі українські мислителі мали можливість розвивати ідеї без ідеологічного контролю. Тут продовжується традиція історіософії, філософії культури та проблематики національної ідентичності.
Серед ключових постатей — В’ячеслав Липинський, який розробляв концепцію української державності як етичного і історичного проекту.
Також значну роль відігравали філософи та культурологи, що працювали у Празі, Мюнхені, Нью-Йорку, розвиваючи тему духовної автономії України.
У цьому середовищі українська філософія активно інтегрувалася в західний інтелектуальний простір, засвоюючи феноменологію, персоналізм, екзистенціалізм.
Радянський період: обмеження і прихований розвиток
У межах УРСР філософія функціонувала переважно в рамках марксистсько-ленінської доктрини. Офіційною методологією стає діалектичний та історичний матеріалізм.
Проте навіть в умовах ідеологічного тиску зберігалися осередки академічної роботи, особливо в університетських центрах Києва і Львова. Дослідження з історії філософії, логіки, етики часто маскували глибші світоглядні пошуки.
Філософія набуває подвійного характеру: зовнішньо ідеологізована, але внутрішньо зберігає інтелектуальний потенціал.
Антропологія і культура
Попри політичні обмеження, українська думка ХХ століття зберігає ключову традиційну рису — антропологічну спрямованість. Людина, її гідність, свобода, культура залишаються центральними темами.
Розвивається філософія культури, дослідження національної специфіки мислення, історії духовності. Навіть у марксистській парадигмі українські науковці намагалися зберігати гуманітарну глибину.
Екзистенційний вимір
Досвід воєн, репресій, Голодомору, вимушеної еміграції сформував екзистенційний характер української філософії ХХ століття.
Проблеми:
- свободи і відповідальності
- історичної трагедії
- культурного виживання
- духовної стійкості
стають не абстрактними темами, а конкретною інтелектуальною реакцією на реальність.
Перехід до сучасності
Наприкінці ХХ століття, з відновленням незалежності України, відкривається новий етап розвитку філософії. Відбувається переосмислення спадщини, повернення заборонених імен, інтеграція у світовий академічний простір. Таким чином, українська філософія ХХ століття постає як складний і неоднорідний процес, у якому поєдналися ідеологічні обмеження та глибокий духовний пошук.
Іван Гудзенко
