Одним із ключових творів є «Сповідь» — робота, написана близько 400 року. У ній Августин поєднав автобіографію з богословськими роздумами про природу гріха, свободи та Божої благодаті. Це не просто опис життєвого шляху, а спроба виявити структуру людського досвіду, у якому пам’ять, воля та внутрішня боротьба складають єдине поле духовного розвитку. «Сповідь» започаткувала новий напрям у західній літературі — інтелектуальну й духовну автобіографію.
Іншим головним твором є «Про Град Божий» (413–426). Августин відповідав на кризу імперії після пограбування Рима 410 року, пропонуючи концепцію двох міст: земного, побудованого на мінливих людських бажаннях, та небесного, що ґрунтується на Божій любові. Ця праця стала спробою осмислити історію як драму спасіння й водночас окреслити межі між політичними структурами та релігійними цінностями. Її вплив простежується у середньовічних політичних теоріях і модерних дискусіях про взаємодію держави й церкви.
Значна частина творів Августина — це полемічні трактати. Він активно виступав проти маніхейства, яке вважав доктриною, що спотворює християнське розуміння добра і зла. Не менш важливою була його боротьба з донатизмом — рухом, що проголосив жорсткі критерії церковної чистоти. Августин наполягав на єдності церкви та її універсальному характері. Його аргументи відіграли вирішальну роль у формуванні західної еклезіології.
Окремо вирізняються дослідження природи часу, мови, свободи волі, моральної відповідальності. У трактатах про Трійцю Августин будував складні концептуальні моделі, використовуючи досвід платонізму, але переосмислюючи його в контексті християнського одкровення. Ці праці визначили подальший розвиток західної метафізики.
Твори Августина залишаються актуальними, тому що поєднують інтелектуальну глибину з уважністю до внутрішнього життя людини. Його здатність вести діалог із різними філософськими традиціями забезпечила довготривалий вплив на католицьке та протестантське богослов’я.
Іван Гудзенко
