Однією з центральних фігур цього часу був Марк Туллій Цицерон, державний діяч, оратор, поет, критик і філософ. Його праці суттєво вплинули на розвиток латинської мови, оскільки він удосконалив її до рівня, на якому вона стала здатною передавати абстрактні та складні думки. Цицерон також створив важливий ритм латинської прози, який слугував взірцем для багатьох наступних поколінь письменників.
Вплив Цицерона на латинську прозу був настільки значним, що майже вся наступна латинська проза, а також твори народними мовами аж до XIX століття, були або реакцією на його стиль, або поверненням до нього. Його ораторські здібності, здатність до філософських роздумів та уміння виражати свої думки зробили його одним із найвпливовіших літературних діячів своєї епохи.
Окрім Цицерона, період відзначився діяльністю й інших видатних авторів. Юлій Цезар був не лише видатним політиком і полководцем, але й письменником, відомим своїми яскравими військовими оповіданнями, що оспівували його військові кампанії. Марк Теренцій Варрон зробив значний внесок у літературу, пишучи на різні теми – від землеробства до лінгвістики, зокрема про латинську мову. Саллюстій, інший автор цицеронівської епохи, виступав проти стилю Цицерона та створив свій власний лаконічний стиль, який пізніше став натхненням для таких авторів, як Сенека, Тацит та Ювенал.
Серед поетів цього періоду найвидатнішими постатями були Катулл та Лукрецій. Катулл став першим майстром латинської любовної лірики, виражаючи в своїх віршах почуття, інтимність та людські переживання. Лукрецій же у своїй великій поемі «De rerum natura» («Про природу речей») досліджував питання походження Всесвіту та філософських законів, які керують світом. Його твори мали значний вплив на розвиток наукових ідей та філософських роздумів у римській культурі.
Таким чином, цицеронівський період давньоримської літератури став ключовим етапом у розвитку латинської мови та літератури загалом. Завдяки діяльності Цицерона та його сучасників, римська література досягла високого рівня розвитку та вплинула на подальші етапи світової культури.
Іван Гудзенко
