Церкви мають вигляд справжніх вітрильників – з щоглами, носом та кормою, вітрилами та прапорцями на щоглах.
Храм Святого Миколи Літнього у Данилово
Церкви Кораблі мають декілька особливостей:
- Вони побудовані з дерева без єдиного цвяху.
- Їх назва у народних легендах – «Корабель у Вічність».
- Центральну частину цих церков (середину першої «палуби») називають «Ковчег Заповіту», й він найчастіше має розміри Ковчегу Заповіту, що наведені у біблійних текстах (пропорція 25:15:15).
- Архітектура церкви здалеку нагадує Ноєв Ковчег.
- Церкви Кораблі побудовані біля святилищ більш давніх релігій, які збереглися з минулих тисячоліть й мають повагу з боку місцевого населення.
- Церквам Кораблям зазвичай кілька століть.
- Біля Церков Кораблів зазвичай є або сади, або маленькі колодязі, або лавочки під навісами (від сонця та дощу), де прийнято спілкуватися про Вічність або спробувати осягнути Вічність.
Церква Архістратига Михайла
Цікаве також й релігієзнавче дослідження. У багатьох давніх духовних вченнях, зокрема, й у ведичних віруваннях слов’ян, віруваннях кельтів… та інших, також присутній корабель або човен, який перевозить людей, що завершили свій земний шлях, до вічності, до світу богів, на кораблях. Вважалося, що річки течуть не тільки у нашому світі, але й проходять через світи, де живуть боги. Тому богам можна через річки передавати подарунки (як в Індії це роблять, занурюючи фрукти у води священної річки Ганг). Або потрапити у світ богів на кораблях.
Храм Святого Миколи у селі Середнє Водяне
Тобто ідея Храму-Кораблю дуже давня, й прийшла до нас з сивої давнини. Перші християни прийняли цей давній архетип Кораблю-Храму й, додавши до неї біблійні сюжети про Ковчег Заповіту та Ковчег Ноя, почали будувати Церкви Кораблі, які могли б понести душі у Вічність, до Бога.
Нажаль, до нашого часу цих Церков Кораблів збереглося дуже мало. Стихійні лиха та війни минулих століть знищили їх десятки, якщо не сотні. В Україні найбільше таких церков на Закарпатті, Прикарпатті та у Львівській області, а також одна Церква Корабель належить громаді старовірів у Вилкове (Одеська область).
Храм Параскеви
Церкви Кораблі мають свою, ні з чим незрівняну архітектуру, та будуються згідно з математичними моделями – у точних пропорціях, кожна цифра у яких означає якусь теологічну таємницю перших християн. На жаль, більшість сенсів та пропорцій на сьогодні втрачена, тому важко дослідити – що саме прийшло до нас з Близького Сходу, а що залишилося від давніх духовних традицій дохристиянського періоду.
Водночас католицька традиція неодноразово зверталася до образу корабля, на якому Ісус плив по морю Галілейському. А також до човна, на якому апостол Яків дістався мису Фіністерра неподалік іспанського міста Сантьяго. Декілька католицьких храмів також мають назву «Кораблів у Вічність».
Цікаво й те, що будиночок Божої Матері у храмі «Святилище Святого Дому» в італійському місті Лоретто також вважається кораблем. Але не морським, а таким, що може переміщуватися у часі й просторі.
За легендою, цей будиночок, раніше знаходився у місті Назарет. Але пізніше перемістився за допомогою янголів у місто Терсат (Іллірія, нині Хорватія) у 1291, з Терсату у Реканаті у 1294, а пізніше з Реканаті у Лоретто у 1295, де над ним була збудована Базиліка «Святилище Святого Дому». Серед паломників досі поширюється легенда про те, що будиночок Божої Матері у Лоретто насправді є летючим кораблем, який побудували янголи. Й, якщо знати як цим кораблем керувати, то можна мандрувати у часі й просторі. До речі, храм у Лоретто має дуже незвичну архітектуру та фрески, на малюнках у ньому присутні незвичні геометричні форми. Він нагадує ніби сховище невідомих знань, а статуя Діви Марії з Лоретто зроблена з чорного каменю. Також цікаво, що у будиночку є дві композиції з підставок з свічок, які звисають зі стелі – у одній композиції 4, у іншій 6. Легенди кажуть, що за допомогою 4 можна переміщуватися простором, а за допомогою 6 часом. Разом підставок 10. Також цікаво, що у Лоретто є модель Ковчегу Заповіту, яку п’ять старців підтримують знизу, а ще п’ять стоять на ній зверху. До речі, число 10 у сакральній архітектурі різних народів, й у християн у тому числі, постійно присутнє у символах та параметрах храмових споруд.
Цікаво також й те, що розповідь про Ковчег Ноя, як й про всесвітній потоп, існує не тільки у біблійних текстах, а й у багатьох культурах нашої планети. Половина цих розповідей оповідає про Ковчег як про корабель для плавання по воді, тоді як інша половина оповідає про Ковчег як корабель для плавання Космосом, між зірками. Якщо у другій версії легенд є хоч якась частка правди, (що давні цивілізації могли мандрувати космосом), то будівництво Церков Кораблів може бути спробою відтворення таких кораблів. Або навіть підказкою від предків до нащадків – як такі кораблі будувати та як користуватися ними. Або навіть пофантазуємо – можливо деякі Церкви Кораблі й є дійсно Кораблями, у яких можна поринути у Всесвіт?!
Храм Святого Миколи у селищі Нижня Апша
Більшість Церков-Кораблів — це церкви Святого Миколи. Колись, ще за часів Київської Русі, поклонялися Велесу. Велес — це Род Всевишній як повелитель Нави. Він — покровитель всіх, хто вирощує врожай, а також купців та волхвів (жерців). Саме від Велеса волхви отримували таємне знання для здійснення обрядів. Днем Велеса (а також божества родючості Вали) вважалося 19 грудня. Велес, за легендами, завжди дарував людям подарунки. Коли було прийняте християнство, Велеса ототожнили з Святим Миколою, бо Святий Микола також дарував подарунки. День Святого Миколи також святкується 19 грудня. Кілька століть існувало «двовір’я», тобто обидві традиції існували одночасно й навіть робили служби в одних й тих самих місцях. За ці століття Велес та Микола настільки злилися у народній уяві, що розділити їх образи стало неможливо. На багатьох старовинних іконах Миколу зображують у атрибутах Велеса. Тому й не дивно, що усі найкрасивіші та наймістичниші церкви з незвичайною іконографію, що виходить за рамки канонів, є саме у церквах Святого Миколи. А місце, де священнодіє священник, має або форму прямокутника, або форму половини восьмикутника, й має назву «Нава»! Тобто місце, де священнодіє священник є Нава, а місце, де стоять миряни — Ява. Крім того, досі існує повір’я, якщо обійти давній храм за годинниковою стрілкою, то будуть здорові ноги — та витримають будь яке фізичне навантаження у горах. Я особисто бачив людей, які роблять обхід навколо дерев’яних церков — під час своїх подорожей Закарпаттям. А це ж ніщо інше, як обряд «Кора» з ведичних традицій (обхід навколо священного місця, аби стати сильніше).
Ігор Мехеда
