Значення терміну «Церква Нового Єрусалиму»
Церква Нового Єрусалиму не відноситься до якоїсь конкретної конфесії, а є розвинутою новою релігійною групою, на яку вплинули праці науковця, містика та теософа Еммануїла Сведенборга. Попередницею цієї церкви як прийнято вважати є Генеральна Церква Нового Єрусалиму, засновником котрої є Еммануїл Сведенборг. Члени церкви Нового Єрусалиму вірять в отримане Сведенборгом у видінні одкровення Христове, пережите ним протягом двадцяти п’яти років, в заміну традиційної християнської церкви – Новою, де будуть звершуватися поклоніння Богу-Христу.
Віровчення Церкви Нового Єрусалиму
За віровченням Церкви Нового Єрусалиму кожна людина має співпрацювати через покаяння, перетворення, відродження. Складовими церкви є два віровчення. Перше віровчення стосується поклоніння Богу, друге – дотримування обов’язку життя згідно Заповідей Божих. З допомогою цих двох доктрин приноситься спасіння та зв’язок з Христом.
Єдиним в Божественній Трійці є Господь Ісус Христос. Трійця складає єдиного Бога, подібно як тіло людини. Бог не може бути тринітарним, а єдиним, воскреслим з мертвих, таким, що відмовився від смерті, душа ж його вічно божественна, народжений в тілі, яке успадкував від Марії. Бог-Отець виявляє себе у людській формі – Сина. Ісус робить своє тіло єдиним з божественним.
Віра в Ісуса як видимого Бога дає спасіння кожному. Бог є людина, будучи доброю йде вслід за істиною, живе в людині (як образі та подобі). Нова церква – це вінець попередніх церков, так як тут здійснюють поклоніння невидимому Богу з людською подобою.
Сума віри залежить від того, якщо людина добре живе і вірить, то вона вже отримала спасіння. Віра без милосердя не є вірою, і милосердя без неї не є милосердям; а тому вони переплетені. Віра з милосердям об’єднані добрими справами або покаянням.
Союз віри та милосердя є центральним принципом в Церкві Нового Єрусалиму. Будь-яка божественна річ пов’язується з божественними любов’ю та мудрістю, а її вмістилищем є воля і розуміння. І як навчають адепти Нового Єрусалиму, людина має необхідність в житті за істиною, а в зв’язку людства з Господом віра набуває життя та духовності. Правильність життя полягає в Десятьох заповідях. Першим актом віри слугує покаяння. Покаяння є самоаналізом, визнанням своїх гріхів та відмовою від зла.
Духовний світ поділяється на рай та пекло є місцем реалізації душі, існує між чоловіком та жінкою, відкладаючи простір та час входять в духовне світло, де об’єкти духовного світу співвідносяться думкам. Походження душі відбувається від батькового насіння, а тіло – матері. Існуючи як Єгова, Ісу народжується від діви Святим духом, а Бог є його душею. Пройшовши через людину духи з ангелами наближаються до раю або ж пекла.
Людина після смерті ввійшовши до духовного світу очікує рішення потрапляння в пекло або ж рай. Хто пізнав хороше та істину потрапляють до раю, зле – до пекла. Видалення обмежень духовного світу приводить до пекла. Пекло – внутрішній стан зла, а небеса є внутрішнім станом добра, а тому людина входить у той стан, який властивий внутрішній природі.
Небеса сходять від Бога, який визначає мету відповідно любові як світло світу з обличчям, котре сяє на подобі сонця. Свобода вибору добра та зла відбувається з духовною рівновагою неба та пекла. Пекло пробуджує людину до зла, небеса – чинення добра.
Спасіння – це результат морального вибору, який ґрунтується на намірі, з видаленням зла, яке мало бути зроблене з любові до Бога. Добро, яке вийшло від Бога, перемагає спокусу. Духовна рівновага раю та пекла порушилась, доки Ісус не прийшов здійснювати спасіння людства, люди обрали зло аби пригрозити усьому людству. Прийнявши людську форму Бог веде боротьбу з пеклом, Ісус відчув спокусу. Останньою спокусою стало розп’яття.
Сучасний стан Церкви Нового Єрусалиму
На сьогодні вчення Сведенборга по всьому світу поширюють 25 000 адептів. Зосереджені вони в таких країнах як США, Канада, Великобританія, нехзначну частину груп містить Африка, Австралія, Швеція.
Панас Вернигора
