Трансценденталізм — інтелектуальний і літературно-філософський рух, що сформувався в Новій Англії у першій половині ХІХ століття. Його представників об’єднувала віра в ідеалістичне бачення світу, засноване на переконанні у внутрішній єдності всього існуючого, вродженій доброті людини та пріоритеті інтуїтивного пізнання над раціональною логікою і чуттєвим досвідом. Трансценденталісти вважали, що найглибші істини відкриваються не через емпіричне спостереження, а через безпосереднє внутрішнє осяяння.
Філософські джерела руху були надзвичайно різноманітними. Значний вплив мав німецький трансценденталізм, переосмислений у працях Семюела Тейлора Кольріджа та Томаса Карлайла, а також платонізм і неоплатонізм з їхнім вченням про надчуттєву реальність і першооснови буття. Важливе місце займали індійські та китайські священні тексти, що пропонували альтернативні західній традиції уявлення про людину і космос. Не менш істотним було звернення до містичної спадщини Емануеля Сведенборга та Якоба Беме, які підкреслювали духовний вимір світу.
Рух виник у культурному контексті романтизму та став відповіддю на інтелектуальну кризу просвітницького раціоналізму XVIII століття. Первісно пов’язаний з невдоволенням унітаризмом, трансценденталізм швидко переріс у ширше заперечення усталених форм мислення, релігії та соціального порядку. Він відіграв ключову роль у формуванні самобутньої американської інтелектуальної традиції, орієнтованої на внутрішню свободу, моральну автономію та духовний досвід.
Іван Гудзенко
