Єгиптяни вважали, що Тот не лише відкрив людству писемність, а й навчив мови як основи упорядкованого суспільного життя. Його діяльність охоплювала всі аспекти розумової та духовної культури, від освіти до магічними знаннями. Образ Тота був тісно пов’язаний з богинею Сешат — покровителькою архівів, рахунку та архітектури. Разом вони символізували владу знання і порядок у космосі.
Центр культу Тота в Гермополісі
Культ Тота був зосереджений у місті Хмуну, яке греки називали Гермополісом (сучасний Аль-Ашмунайн у Верхньому Єгипті). Це місто стало головним осередком вшанування божества, де споруджували храми, зберігали священні тексти та здійснювали релігійні ритуали, присвячені Тоту.
Його традиційно зображували у вигляді людини з головою ібіса — птаха, який був його священною твариною і символізував мудрість, спостереження і зв’язок з місячними циклами. Іншою священною твариною Тота вважався бабуїн, який також уособлював розум і здатність до імітації людських дій. Археологічні знахідки у районі Гермополя та Мемфіса свідчать про існування великих цвинтарів, де зберігалися муміфіковані ібіси та бабуїни жертвоприношення на честь Тота.
Місце Тота в міфології та культі смерті
У єгипетських міфах Тот неодноразово з’являється як захисник справедливості й мудрості. В одному з найвідоміших міфів про Осіріса, Тот допомагає Ісіді під час її вагітності, а також зцілює око Гора — сина Ісіди та Осіріса, яке було пошкоджене у битві з Сетом. Цей акт зцілення символізує відновлення гармонії та космічного ладу.
Окрім цього, Тот відігравав важливу роль у процесі суду над померлими. У «Книзі мертвих» саме він зважує серце померлого на терезах істини , записує результат судового процесу, доповідає про нього Осірісу та іншим богам-суддям. Завдяки Тоту, у світ мертвих вноситься справедливість, а душі отримують гідне продовження буття залежно від своїх вчинків.
Грецьке переосмислення образу Тота як Гермеса Трисмегіста.
У період еллінізму образ Тота зазнав переосмислення та був ототожнений із грецьким богом Гермесом — покровителем мандрівників, торгівлі, магії й науки. Це поєднання дало початок фігурі Гермеса Трисмегіста (Тота Тричі Великого), якого вважали джерелом мудрості і засновником герметичної традиції.
У середньовічній Європі та в епоху Відродження трактати, приписувані Гермесу Трисмегісту, набули великого значення серед філософів, алхіміків і езотериків. Вони вплинули на розвиток натурфілософії, містицизму та християнської символіки, передаючи ідеї єдності світу, гармонії між матеріальним і духовним, а також прагнення до вищого знання.
Іван Гудзенко
