На півночі та північному сході Тоскану оточують Тоскансько-Емілійські Апенніни та Апуанські Альпи, на південь від Сієни піднімаються менш родючі гори та плато, серед яких гори Металліфере, гори Аміата та Арджентаріо. Низовини представлені внутрішніми долинами, такими як долина річки Арно, та прибережними рівнинами, зокрема Мареммою. Загальна площа регіону становить 22 992 км², а населення за оцінкою 2022 року — 3 676 285 осіб.
Історичне походження
Назва «Тоскана» походить від етруського племені, що заселило ці території близько 1000 року до н.е. Вперше термін «Тусія» офіційно застосовувався за часів Римської імперії у III столітті н.е. У VI столітті регіон став герцогством під владою лангобардів із центром у Лукці, а у 774 році Тоскана була створена як графство франками. Протягом XI століття територія переходила під владу родини Аттоні, що зробило її важливою політичною силою в центральній Італії. Відомим представником цієї лінії була Матильда Каноська, яка підтримувала Папу Григорія VII у суперечці щодо інвеститури. Після її смерті у 1115 році Тоскана поступово втрачала політичну єдність, а міста регіону конкурували між собою за владу протягом кількох століть. Лідером спочатку була Піза, а згодом — Флоренція, яка стала центром культури Відродження.
Після встановлення влади родини Медічі у Флоренції (1434 р.) та її поступового поширення на всю територію регіону, Тоскана була перетворена на князівство. Внаслідок іноземних вторгнень наприкінці XV–початку XVI століть Медічі тимчасово втрачали владу, але були відновлені імператором Карлом V у 1530 році. У 1569 році правителі прийняли титул великого герцога. У 1737 році регіон перейшов під владу родини Габсбургів-Лотаринзьких, що започаткувало епоху реформ: скасування церковних привілеїв, зняття внутрішніх торговельних бар’єрів та скасування смертної кари. Наполеонівські війни на початку XIX століття призвели до тимчасових змін влади, але після 1814 року Тоскана зберегла низку введених французами реформ.
У 1860 році на плебісциті більшість тосканців підтримали анексію до нової Італійської держави, яка офіційно була проголошена 1861 року.
Культурна унікальність
Сьогодні Тоскана є одним із аграрних регіонів Італії. Основні напрямки сільського господарства включають вирощування пшениці, оливок та виробництво оливкової олії, виноробство в регіоні К’янті, а також овочів, фруктів та розведення великої рогатої худоби, коней, свиней і птиці.
Регіон відомий своїми мінеральними ресурсами: мармур Каррари, залізна руда острова Ельба, свинець, цинк, ртуть, мідь та буре вугілля. Енергетично регіон використовує геотермальні ресурси Лардерелло. Важливими галузями промисловості є металургія, хімічна та текстильна, а Флоренція славиться ремісничими виробами та культурною спадщиною.
Іван Гудзенко
