Формування школи та її філософія
Перші ідеї, які лягли в основу Тяньтай, виклав буддійський мислитель Хуейвень (550–577). Проте справжнім засновником школи вважають Чжії (538–597), якого називають третім патріархом. Він систематизував буддійські вчення, виходячи з переконання, що всі доктрини походять від розуму Будди Шак’ямуні, який у момент просвітлення осягнув їх повністю, але розкривав поступово, відповідно до рівня сприйняття своїх слухачів.
Центральною філософською концепцією школи стала потрійна істина (цзигуань, або «досконале розуміння»):
- усім речам (дхармам) бракує самостійної онтологічної реальності;
- водночас вони мають тимчасове, умовне існування;
- речі є одночасно і порожніми, і тимчасово існуючими, що утворює середню, абсолютну істину.
Ці три рівні вважаються взаємопроникними: кожен із них містить у собі інші. Звідси випливає головна теза Чжії: феноменальний світ і справжня реальність тотожні, оскільки все існування перебуває в постійному русі та взаємозалежності.
Поширення в Японії: школа Тендай
У 804 році японський монах Сайтьо (767–822), посмертно відомий як Денгьо Дайші, вирушив до Китаю для вивчення традиції Тяньтай. Його вразила універсальність цієї школи, яка змогла впорядкувати все буддійське знання в ієрархічну систему. Повернувшись на батьківщину, він заснував у Японії школу Тендай, що стала однією з найвпливовіших у релігійному житті країни.
Сайтьо прагнув поєднати доктрину Тяньтай із дзен-медитацією, дисципліною вінаї та езотеричними культами. Тендай також активно підтримував ідею синкретизму — об’єднання буддизму з синтоїзмом у формі Ічідзіцу Синто («Єдина Істина»).
Центром школи став монастир Енряку-дзі на горі Хіей біля Кіото, що швидко перетворився на головний осередок буддійської освіти в Японії. Тут навчалися такі постаті, як Хонен, який пізніше заснував власну школу Чистої Землі.
Інституційні зміни та подальший розвиток
Важливою метою діяльності Сайтьо було встановлення незалежного ритуалу висвячення, який відповідав би ідеалам Махаяни, на відміну від традиційного центру висвячення у Нарі. Хоча це вдалося реалізувати лише після його смерті, такий крок став визначальним для подальшого розвитку японського буддизму.
Тяньтай, або Тендай у Японії, відіграла ключову роль у розвитку буддійської думки Східної Азії. Її філософська модель дозволила об’єднати різноманітні вчення в цілісну систему, підкресливши універсальність Лотосової сутри. В Японії ця традиція стала основою для формування нових релігійних рухів і справила значний вплив на духовну культуру середньовічного суспільства.
Іван Гудзенко
