Народилася 1515 році в місті Кастілія (Авіль, Іспанія). Її батько Алонсо Санчес де Сепеда був місцевим дворянином. Сім’я Терези була дуже багато і мала родинні зв’язки з іншими шляхетними кастильськими сім’ями.
З дитинства виявляла побожність. З шестирічного віку навчилася читати. Інтерес дівчини був виявлений до агіографії (святі, мученики). Дівчина навіть тікала з дому аби відправитися чим далі від нього, прихопивши свого брата Родріго, бажаючи займатися місіонерською діяльністю серед мусульман, розповідаючи про Христа. В тім мріям не вдалося втілитися, оскільки обох швидко упіймали і відвезли додому. І тут вона почала роздумувати над християнським чернецтвом.
У дванадцятирічному віці втрачає свою матір. В розумінні дівчини монастир асоціювався з таким, що описаний у лицарському романі. Скільки не було б прихильників і спроб батька зробити заміжньою свою дочку, усе закінчилося безрезультатно. Дізнавшись про замисел батька, двадцятирічна дівчина таємно тікає з будинку в кармелітський монастир. У чернечому постригу прийняла ім’я Тереза.
Черниця була паралізованою, пройшла домашнє лікування. Після свого повернення до обителі, перетворилася з послушниці в мудру черницю, сформувавши навколо себе як тих, що прийняли чернецтво так і світських осіб, які шукали в неї духовні поради. Найбільшою радістю Терези став її батько, який змирився з її вибором.
Тут був перейнятий увесь містичний досвід. Після неодноразового явлення Ісуса їй, вона зрозуміла який шлях повинна пройти, а херувимом списом було проколоте серце. Тереза переконала себе у тому, що Господь доручив їй справу реформування кармелітів. Такі принципи були почерпнуті через Петра Алькантрійського.
Важкою виявилася боротьба за заснування нової обителі зі своїм уставом, але це вдалося зробити з допомогою папи Пія IV.
У 1562 році – Тереза Авільська стає головною черницею монастиря, що носило ім’я святого Йосифа Обручника. Монастир не був досить великим, нараховуючи дванадцяти жінок-черниць. Отцем Хуаном Рубео було здійснено візит до монастиря настоятельниці Терези. Крім того, ним була схвалена реформа, яка дозволила розширити можливості монастирів ордену кармелітів.
За своє двадцятирічне життя пройшла пішки Іспанію близько шести тисяч кілометрів, кількість кармелітських спільнот не перевищувала шістнадцяти осіб. Таким чином утворилася нова гілка – босоногі кармеліти, завдання яких – повернення до суворості та простоти Кармелю. Зустріч Терези та ордену Іоанна Хреста призводить до реформованих чоловічих монастирів «босі кармеліти».
Реформа проходила досить у складний шлях, стикаючись з церковною ієрархією. Папським нунцієм робився намір призупинення діяльності Терези, називаючи її жінкою – жебрачкою, котра настільки надоїдає, йдучи всупереч слів апостола Павла про мовчання жінок у церкві.
У 1580 році папою Григорієм ХІІ підтверджено поділ ордену кармелітів.
З 1582 року перебуваючи в монастирі Альба де Тормес Тереза Авільська помирає. У 1614 році папою Павлом V зарахована до блаженних католицької церкви, а 1622 – беатифікована папою Григорієм ХV і вважається святою. З 1970 року – оголошено папою Павлом VІ, вчителем церкви.
В історії католицької церкви були удостоєнні таких титулів дві жінки — Тереза Авільська з Катериною Сієнською.
День пам’яті святої Терези Авільської шанується католиками 15 жовтня.
Пегас
