Найдавнішою із усіх теорій вважається теологічна. Ідеологи теорії стверджували, що вічно існуюча держава є результатом божественної волі, а тому люди повинні змиритися з нею, прямо підпорядковуючись їй самій. У згаданих законах Хамураппі йшла мова проте, що влада царя є божественною, оскільки походить від на природніх вищих істот. Людина – тінь бога, раб — тінь людини, цар – рівний богу. Тоді ж як у Китаї вважалося, що імператор втілює у собі божественну сутність, він є сином неба.У найближчий час ідея божественної влади стає присутньою у християнстві, особливо це чітко видно у посланні апостола Павла до римлян. Ще одним досить цікавим фактом середньовічний період постає існування теорії «двох мечів». Згідно неї, засновники церкви володіли двома мечами. Перший із них був покладений до піхв, другий — даний володарям для здійснення земних справ. З поглядів богословів чітко видно, що володар наділений божественною владою від духовної інституції, він є безпосереднім слугою церкви, отримавши від неї право керувати людьми.
Дана теорія полягає у самому авторитеті і утвердженні духовної інституції над світською (влада). Тобто в епоху Середньовіччя виникла ідея теократії, оскільки її прихильники вважали, що держава та влада походять від Бога. У ХІІІ столітті середньовічного періоду поступово починає розвиватися вчення схоласта і теолога Фоми Аквінського. З теологічних поглядів Аквінського видно, що процес становлення і ровитку держави є аналогічним до створення Богом матеріального і духовного світу. З точки зору самої теологічної теорії, Творцем усього , що створене на Землі, держави є Бог. Людині ж неможливо проникнути у божий задум для того, щоб осягнути природу та сутність держави.
Не торкаючись агностицизму, теологічна теорія не відкидає необхідності утворення та діяльності держави земного типу, забезпеченння належного правопорядку у ній. У праці середньовічного теолога, західного патриста Августина Аврелія «Град Божий» розкривається головна ідея походження земної влади від небесної. Він робить чітке порівняння сутності держави. Автор демонструє два зовсім протилежні гради — мирський (земний) і Божий (небесний). Слово «град» інтерпретується Августином як сусспільство. І в праці Августина Аврелія ми бачимо протиставлення цих двох суспільств.
Августин також пояснює падіння Риму, в якому він бачив земний град, оскільки вічного ніколи не може бути, тому розуміє, що катастрофа великої могутньої держави сталася через ведення аморального способу життя, догоджання і служіння поганським богам, перслідування і вбивства християн. Через провидіння Боже імперія, яка здавалася такою сильною та могутньою, яку боялися інші держави – зазнала краху у 412 році до нашої ери. Тієї держави, яку там велично оспівував римський поет Вергілій не стало, натомість виник град Божий — суспільство з мораллю, нормами поведінки, етикою, релігійною свідомістю, духовністю. Тобто постала християнська держава із духовним суспільством , звільнена від політеїзму. Праця видатного теолога середньовічного періоду і актуальною і сьогодні, тому що описує істинну сутність земної влади і суспільства, яке існує з власними насущними потребами матеріальними, економічними, споживацькими, біологічними і так далі.
Сьогоднішня мораль і етика у суспільстві нажаль відходить на задній план, оскільки спостерігається більше заполітизованість суспільства з відходом від духовних речей. Тому назвати таке суспільство «духовним» досить важко так як Августин Аврелій був правий на рахунок цієї концепції. Праця «Град Божий» відтворює реальну об’єктивну картину і в наш час, адже на землі відбувається протистояння між державною владою і церквою. В результаті недбайливого відношення держави і тих, хто очолює її до суспільства заради брудної наживи, влада відбирається від них Богом і дарується народу. Відтворені реалії, описані у книзі ми спостерігаємо у сучасному світі.
Богдан Стрикалюк
