У середині XIX століття Китай переживав глибоку кризу, викликану соціальною нерівністю, економічним занепадом та зростанням анти маньчжурських настроїв. На цьому тлі виникло одне з наймасштабніших повстань в історії країни — Тайпінське повстання (1850–1864), яке не лише спричинило колосальні людські втрати, але й заклало основи для подальших політичних та соціальних змін.
Релігійні передумови та ідеологія руху
Повстання отримало своє найменування від проголошеної його лідерами держави — Тайпін Тяньго («Небесне Царство Великого Миру»). Натхненником руху став Хун Сюцюань, колишній кандидат на державну службу, який під впливом християнських ідей створив синкретичну релігійну доктрину. Він проголосив себе «молодшим братом Ісуса Христа», а своєю місією вважав повалення династії Цин та створення «справедливого царства».
Ідеологія тайпінів поєднувала радикальні соціальні принципи: скасування приватної власності, заборону на опіум, проституцію та архаїчні звичаї (наприклад, бинтовання ніг). Водночас їхнє бачення християнства було далеким від європейського: акцент робився на «Бога-карателя», а не на милосердя та прощення.
Військова організація та територіальна експансія
Тайпінська армія відзначалася високою дисципліною та гендерною рівністю — існували окремі чоловічі та жіночі підрозділи. Спочатку невеликий загін повстанців перетворився на мільйонну армію, яка захопила ключові регіони, зокрема Нанкін (перейменований на «Небесну столицю»). Проте спроби розширити вплив на північ Китаю зазнали невдачі через опір урядових військ та внутрішні конфлікти.
Внутрішні протиріччя та занепад
Однією з причин поразки тайпінів стала боротьба за владу серед їхніх лідерів. Державний міністр Ян Сюцін спробував усунути Хун Сюцюаня, що призвело до його страти та послаблення руху. Інший військовий лідер, Ши Дакай, покинув повстанців із частиною армії. До 1860-х років тайпіни втратили ініціативу, а їхній опір було остаточно придушено завдяки діям урядових військ під командуванням Цзен Гофаня та інтервентам (зокрема, «Вічно переможній армії» Чарльза Гордона).
Тайпінське повстання було не лише збройним конфліктом, але й спробою створити альтернативну модель суспільства, засновану на релігійних та соціалістичних ідеях.
Іван Гудзенко
