У давнину досить розвинені цивілізації виникли на узбережжях Червоного та Середземного морів. Вони засвоїли морське судноплавство та виробляли багато товарів. Але між Середземним та Червоним морями знаходилися пустелі. Пустелі з дуже тяжким кліматом – страшна спека, майже немає водних джерел та рослинності, кратери згаслих вулканів, кам’яні каньйони та величезні піщані плато.
На допомогу прийшов народ набатеїв. Це єдиний народ, який зміг зрозуміти принципи виживання у цих надтяжких умовах й жити у пустелях протягом сотень років. Набатеї побудували скельні міста, підкорили природні печери, знайшли нечисленні оазиси та струмки, у яких була вода. Вони також почали розводити верблюдів. Це дало їм змогу організувати караванний шлях пустелею та налагодити транспортування великих обсягів товарів між узбережжями Середземного та Червоного морів. Це була їх основна стаття доходів. Стіни набатейських міст ще й досі стоять у пустелі Негев. Зараз це археологічні пам’ятки та входять до складу національних парків. Найбільш вражаючим та красивим містом є набатейська фортеці Авдат.
За переказами, набатеї навчилися спілкуватися з духами пустелі, яких пізніше у арабському світі назвуть джинами. Джини на Близькому Сході – це духи стихій, найбільше духи пустель. Вони подібні до слов’янських домовиків, лісовиків, водяників, але живуть у горах та пустелях. Легенди кажуть, що значну частину східної магії з джинами розробили саме набатеї.
Неподалік від міста Авдат розташований мальовничий каньой Ейн Авдат. Струмок Цін у давнину прорізав скелі й утворив водоспад й водойму, на берегах якої буяє рослинність. Крім того, у каньоні є природні печери.
Ігор Мехеда