Роль у хеттській та анатолійській релігії
У пантеоні хеттів Тархунна посідав місце одного з верховних богів, уособлюючи не лише природну стихію грози, а й могутність держави. У міфологічних уявленнях хеттів він був головною дієвою постаттю серед богів, символом праведного царювання та сили влади. Його вважали небесним володарем, який утримує рівновагу між людьми і богами, забезпечує дощ, родючість землі та перемогу в битвах.
Тархунна був чоловіком Арінніті, богині сонця, яку хетти вважали найвищим божеством жіночої сутності та втіленням небесного світла. Союз грозового бога і сонячної богині символізував гармонію між небесними силами — енергією бурі та світлом, що дарує життя.
Міфологічні паралелі
Хеттські міфи, що розповідають про подвиги Тархунни, часто мають хаттське або хурритське походження. Через це його іноді ототожнюють із хаттським богом погоди Тару або хурритським Тешубом. У багатьох міфах ці божества зливаються в один образ, що відображає взаємопроникнення культур у стародавній Анатолії.
Символіка та культові зображення
У хеттському мистецтві Тархунну часто зображували як могутнього воїна, який у правій руці тримає трипроменеву блискавку, а в лівій — палицю, сокиру або зброю, символи влади та небесної сили. Його атрибутом був бик — тварина, що уособлювала фізичну силу, грім і родючість. У рельєфах Тархунна часто стоїть на спині бика, що підкреслює його панування над стихіями.
Іноді важко визначити, чи зображення належить Тархунні, чи хурритському Тешубу, адже обидва мали подібну іконографію. Проте саме образ «бога на бику» став одним із найвпливовіших релігійних символів у подальшій культурній традиції.
Тархунна і Юпітер Доліхен
Вплив Тархунни не обмежився хеттським світом. У римську епоху його культ продовжив життя у постаті Юпітера Доліхена — бога, якому поклонялися солдати римських легіонів. Як і Тархунна, Юпітер Доліхен зображувався стоячим на бику з блискавкою в руці, символізуючи перемогу над ворогами і захист імперії. Цей культ поширився по всій Римській державі, зберігаючи давньоанатолійські мотиви у новій релігійній формі.
Культ Тархунни є одним із найдавніших прикладів уособлення небесної сили в державному контексті. Його образ поєднував природну стихію з ідеєю політичної могутності, а віра в нього формувала у хеттів уявлення про божественну легітимність влади. Через міфологічні сюжети Тархунна залишив помітний слід у духовній культурі стародавньої Анатолії, а його постать стала містком між релігіями Сходу та Заходу.
Іван Гудзенко
