Їх називали храмовими лицарями. Відрізнялися дисциплінованістю, відданістю церкві. Носили білий одяг і плащ із зображенням на них хрестів червоного кольору, кольчугу, шолом, меч. Вони дотримувалися уставу, уникали матеріальних благ, присвячуючи себе на служіння Христу в інтересах папи.
В обов’язок лицарів храму входила охорона гробу Господнього і захист паломників, на яких очікувала небезпека. Лицарський орден захищав їх від набігу ворогів, тим самим підтримував громадський порядок на території. Церква позбавляла тамплієрів сплати податку, їм надавалися неабиякі привілеї. Тамплієри вважали себе прямими спадкоємцями Ісуса Христа, оскільки в них тече свята кров. Визнавали речі, які наділені неабиякою сакральною силою: Святий Грааль, Туринська Плащаниця, спис Лонгина (спис долі). Навколо них створені легенди, але чи відповідає це дійсності?
Наприклад, згідно однієї легенди саме з Святого Граалю пив вино Ісус Христос під час Таємної Вечері, друга легенда підтверджує те, що в цю чашу учнями Христа була зібрана кров в момент розп’яття, третя – про зв’язок між Ісусом і Марію Магдалиною. Про наділення Граалю магічними властивостями і предмету, який може дарувати вічне життя описано в поезії двох трубадурів – Кретьєна де Труа та Робера де Борона. Тільки де Труа у творі «Персеваль» зобразив не чашу, а блюдо для страви.
У наш час нібито є підтвердження знаходження містичного предмету у соборі Валесії (Іспанія), в тім інструктований він не може порівнятися зі справжньою чашею, яка використовувалися в часи Ісуса Христа. Щодо списа долі побутує легенда про його перехід від Фінееса до Ісуса Навина, від Саула до царя Ірода. На рахунок Туринської плащаниці є версія: насправді там зображений магістр ордену тамплієрів Жак де Моле, який нібито зазнав страшних тортур від інквізиції і його тіло було огорнуто в це полотно. Проте де Моле немає жодного відношення до плащаниці, оскільки на ній зображений інший чоловік з довгим волоссям і бородою. Тому це швидше за все плід людської уяви.
Як духовний лицарський орден тамплієри стали значно багатими, що не могло викликати підозр зі сторони католицької церкви. Не має ніякого сумніву, що церква використала тамплієрів для досягнення своїх цілей, звинувативши останніх в єресі і подібних гріхах. За тамплієрів взялася священна інквізиція. Орден тамплієрів було ліквідовано папою, багатство відібрано церквою. Останній магістр ордену перед своєю смертю на вогнищі прокляв французького короля і папу. У такий спосіб з тамплієрами було покінчено. Після смерті магістра Жака де Моле вслід пішли проклятий монарх і очільник церкви.
Результатами довгих пошуків істориків є знайдені артефакти, що безсумнівно вказують на існування ордену тамплієрів. Таємницею залишається те, у що дійсно вірили тамплієри, чи володіли вони перш за все містичними знаннями і передавали їх з одного покоління в інше. Можливо тамплієри знали багато і не виявляли бажання відкрити ці знання римському папі, адже прекрасно розуміли, що це може зіграти проти них. Відтак таємниця тамплієрів пішла з ними в могилу.
Назріває питання: так чому католицька церква влаштувала хрестові походи? Як бачимо усе робилося заради єдиної мети – жага духовенства до багатства. А ким були насправді тамплієри? Простими віруючими людьми, мужніми і відважними воїнами. Що призвело до втрати такого становища і масових вбивств? Прагнення оволодіти захопленими трофеями: золотом, коштовностями і не тільки. У цій грі тамплієри не врахували тільки одного – реакцію і методи боротьби церкви з такими як вони.
Панас Вернигора
