(Дослідна експедиція в Перу і два дні у Панамі)
Південна Америка. Більшість наших сучасників отримують перше уявлення про цей континент, читаючи в юнацтві Стівенсона та Дефо. «Південний Хрест там сяє вдалині». Різнобарвні папуги, що вимовляють «Піастри» та «Де ти був?». Дивовижні квіти, незліченні скарби давніх цивілізацій. Коралові рифи, прозорі лагуни. Пальми, ні на що не схожі заходи сонця і світанки. Місяць зростає в інший бік. Інше небо, інша земля.
Південноамериканські фарби
Більшість із нас це уявлення так і залишає на все життя, і зберігається в глибині душі, витіснене туди щоденними побутовими проблемами.
Мені пощастило більше. Романтика далеких країн міцно почала входити до мого життя.
Почалося все у тепер уже далекому 2007 році. Я готувався до експедиції по Індії та до відвідин великого індійського святого Сатья Шрі Саї Баби. Був квітень місяць. Несподівано зателефонувала Олена Виноградна, головний редактор «Нової Цікавої Газети» та повідомила, що в редакції на мене чекають жителі такої далекої країни, як Перу. У редакції газети автора справді чекали перуанці: Катрін, Ерік та Хосе. Історія виявилася просто фантастичною. Багато років тому мандрівники з України привезли до Перу мою книгу «Біла Магія», яка стосується серії «Ведична Магія».
Перуанка у токапу з альпакою
Нагадаємо, що магія у ведичних традиціях є прикладною (практичною) теологією, тобто вмінням докласти Вчення до життя. Катрін Хуаман, родом із міста Качіче (штат Іка), спадкоємиця роду справжніх індіанських чарівників, переклала книгу іспанською мовою і запропонувала з нею ознайомитися місцевим містикам. Листочки з рукописним перекладом швидко обійшли всі містичні центри Перу. Перуанці випробували методики книги (особливо їм сподобалося застосування ведичних мантр).
Мало того, вони фактично не знайшли серйозних розбіжностей між теологією древньої індіанської віри інків та ведичним світоглядом. Тому, коли Катрін Хуаман та інші перуанці почали збиратися в Україну, то колеги просили їх привезти все, що можливо, за давньослов’янською та індійською ведичними традиціями, включаючи обряди та методики їх проведення. Пошук зазначених джерел та привів перуанців до редакції газети.
Качіче – цікаве місто.
Це місто магів та шаманів. У кожному кварталі цього міста спеціалізуються на одному вмінні. В одному кварталі маги вміють зцілювати, в іншому – передбачати майбутнє, у третьому – знімати складні зурочення, у четвертому – спілкуватися з духами пустелі, у п’ятому – з духами предків, у шостому – які мають дар перевертництва – і так далі. Місто Качичі стало відомим у світі завдяки ще одній цікавій історії.
У вісімнадцятому столітті в Європі жила та практикувала чаклунка. Інквізиція спіймала її і готувалася винести суворий вирок. Але чаклунці вдалося втекти від інквізиції і сховатися в трюмі корабля, що плив до Південної Америки. Прибувши до Південної Америки, чаклунка дісталася Перу, де й потрапила до містечка Качиче. Обмінявшись знаннями з магами цього містечка, чаклунка вирушила подорожувати далі і дісталася Північної Америки. Там вона залишилася жити у США. У США чаклунка випустила книги з магічними рецептами та описами своїх подорожей. Книги стали досить популярними у країнах Північної Америки. Пізніше вони були перекладені європейськими мовами і вийшли в Європі. У середині дев’ятнадцятого століття Качиче набуває слави всесвітньо відомого міста, яке мріють відвідати всі люди, які обрали магію своїм духовним шляхом. Дідусь Катрін – один із визнаних шаманів цього міста, поголос приписує йому дар перевертництва.
Під час експедиції до Індії я дізнався, що кілька тисяч років тому людство було об’єднане в одну велику державу, до якої гармонійно входили всі народи та культури, об’єднані спільним вченням, яке було ведичним. Центром цієї держави було місто Хастінапур (район міста Делі у сучасній Індії). Більш, як вісім тисяч років тому ця величезна всесвітня держава розпалася, і частину процесу її розпаду викладено в Махабхараті.
В ашрамі Сатья Шрі Саї Баби мені сказали про те, що Велике Стародавнє Знання або Стародавнє Таємне Знання (СТЗ) тих далеких часів, розділене на три частини — і для повного розуміння Знання всі три частини треба зібрати. Перша частина знання зберігалася у давньослов’янських волхвів та у наш час зберігається всередині слов’янських етносів, а також шаманів Європи та Азії. Другу частину знання зберігають Індія та Тибет. Третя частина знання зберігається у Південній Америці та Мезоамериці. Цивілізації, що жили на території Перу, Болівії та Еквадору, зберігали цю третину Знання, і в цих країнах слід шукати Ключ до пошуку Зберігачів Знання.
Коли всі три частини Знання з’єднаються, СТЗ можуть бути відновлені та відкриті сучасному людству.
Відразу після повернення з Індії зі мною трапилася ще одна неймовірна історія, пов’язана з Південною Америкою. Мені зателефонувала сімейна пара та наполегливо попросила провести індивідуальні лекції з ведичної філософії. Вони розповіли таку історію.
У пострядянські часи ці люди залишилися без роботи, оскільки зупинилося підприємство, де вони працювали. Шукали роботу, і знайшли її у сфері народної медицини. Через деякий час наше подружжя запросили на роботу на науково-дослідне судно «Constellation» («Сузір’я»): дружину коком, чоловіка корабельним лікарем. Подружжя погодилося. Корабель відплив з Одеси, пройшов Чорне та Середземне моря, перетнув Атлантику, обігнув мис Горн, увійшов до Тихого Океану і доплив до Галапагоських островів. Потім повернувся. Усього таких плавань було три.
На Галапагоських островах подружжя почало шукати місцевих шаманів і містиків з метою отримання нових знань, і в цих пошуках познайомилося з Ольгою Саласар. Історія цієї жінки також дуже цікава. Народилася вона у Одесі. Одружилася з еквадорцем. Виїхала жити на Галапагоські острови. На островах у Ольги народився син. Вона збудувала будинок і організувала в ньому міжнародний духовний центр. Тепер до неї в гості приїжджають навіть гості з Індії та Тибету. На островах вона познайомилася з усіма місцевими цілителями (курандеро), чарівниками (брухо) та макумбо (чаклунами). І не лише з місцевими, а й з інших країн (Перу, Болівія, Венесуела).
Виконавши програму експедиції, наше подружжя повернулося додому. Але через рік їм запропонували знову попрацювати в другій, такій самій, експедиції. А потім і у третій. Усі три плавання зайняли кілька років життя. Під час третьої експедиції Ольга та її друзі дали подружжю на одну ніч прочитати «книгу українського містика, вашого співвітчизника», яка виявилася моєю книгою з практичного застосування постулатів ведичної філософії. Тоді подружжя твердо вирішило послухати мої лекції про ведичні культури.
За їхніми рекомендаціями я зв’язався по інтернету з Ольгою Саласар, і через неї з еквадорськими містиками. Матеріали нашого спілкування надам у майбутньому у формі окремої роботи.
Після таких явних вказівок долі я почав готувати експедицію до Південної Америки. Підготовка проходила з великим опором, хоч у підготовці мені допомагала Народна Ведична Академія (з міста Харків).
Згідно з індіанськими легендами, раніше на території Перу жив народ білих людей. Вони описуються як високі сильні люди, що носять бороду. Білі люди припливли на човнах
з океану та мали бороду. Саме ці два факти – човна та борода (у індіанців борода не росте) шокували місцеві народи, тому подія була зафіксована. Білі люди збудували кілька міст. Але у 5 столітті (або пізніше) нашої ери вони збудували бальсові плоти і попливли в Океан, залишивши індіанцям усю свою культуру та знання. Індіанці – інки називали їх «Вчителями».
Вже у ХХ столітті норвезький вчений Тур Хейєрдал припустив, що вчителі попливли на острови Полінезії, що й довів своєю подорожжю на плоті «Кон-Тіки» від берегів Південної Америки до островів Полінезії. Тур Хейєрдал був улюбленим письменником обох моїх дідів та батька, і вони заповідали мені обов’язково здійснити поїздку в ті краї, де плавав «Кон-Тікі».
У культурі Полінезії є види одягу, схожі на сорочки-вишиванки. Схожі сорочки носили давньослов’янські племена та сикхи в індійському штаті Пенджаб. Дослідження етнографів показали ідентичність багатьох візерунків на всіх трьох видах згаданих вишиванок. З чого можна зробити припущення, що до Південної Америки в давнину могли припливти представники одного з європейських народів, носія ведичної культури, і навчити цій культурі індіанців – інків, а згодом відбути до Полінезії. Тому в містичних знаннях індіанців повинні бути ведичні знання.
2001 року група офіцерів із Козачих Військ України відвідала Полінезію. На зустріч із представниками місцевих племен офіцери одягли вишиванки. До одного з офіцерів підійшов здивований полінезієць і запитав: «Звідки на Вашому одязі наш родовий візерунок?», чим сильно спантеличив офіцера. Елементи ведичної традиції простежуються і в іншому: шамани використовують знак, ідентичний знаку давньослов’янського Алатир — каменю (в Індії Чинтамані), в одному з храмів є чотирилике Божество (аналогічне Брахмі та Святовіту), їжа пропонується Богам перед вживанням (прасад). Напої проливають на землю Матері-Землі (яка називається Пачамама), зовсім як у традиціях північного шиваїзму (Тарті-мата), на храмових фресках зображені аналоги Білобога та Чорнобога (причому вони вважаються рівнозначними експансіями вищої форми Божества та однією сутністю), які обертають колесо життя (сансари), на храмах індіанців вибито тризуб, схожий на тризуб Шиви або знак Трімурті (Триглава, Трійці).
І все ж таки все вийшло не так, як планувалося. Найвище коригує плани людини відповідно до Вищих Законів, тому в житті все відбувається не так, як планує людський розум. Після аналізу розумієш, що зазвичай корекція найвищого покращує процес.
Замість експедиції до Перу, Болівії та Еквадору, у січні 2011 року відбулася поїздка на міжнародну конференцію до Бразилії. І лише 27 грудня 2011 року я вступив на землю Перу з дослідницькою місією.
Перше, що мене зацікавило – пошук давніх книжок. Мені вже вдалося знайти в бібліотеках багатьох країн стародавні манускрипти з цікавими знаннями, перекласти їх та випустити у світ. З книжками виявилося непросто.
Індіанці-інки мали способи фіксації інформації, які ми змогли б віднести до категорії книг. Але останній Великий Інка (імператор імперії інків) наказав знищити всі бібліотеки в імперії та історики досі не можуть пояснити, чим було зумовлено таке рішення імператора. Але не всі виконали наказ Великого Інки та невелика частина книг збереглася. Іспанські колонізатори зібрали уцілілі інкські книги. І навіть знайшли спосіб перекласти тексти європейськими мовами. З Європи були запрошені найвидатніші вчені того часу, які й склали Комісію з вивчення текстів. Більшість цих учених становили теологи. Після вивчення текстів вчені рекомендували архієпископу, який очолював Комісію, негайно знищити усі цілі книги інків через те, що вони «жахливі» і «містять дуже страшні речі». Досі інтелігенція Європи здивована: що це за «страшні речі»? Але за минулі століття ніхто не зміг пролити світло це питання. Мені залишається висловити надію на те, що все ж таки ще є вцілілі джерела, які будуть знайдені.
Камінний Ліс у Андах
Щоправда, збереглися древніші способи фіксації інформації: Кіпу і Токапу. Кіпу — це вузлики, зав’язані на мотузках. Кожному вузлику може відповідати число. Замінивши вузлики числами, отримуємо сучасні математичні моделі. Математика — універсальна мова Всесвіту, і тому і в кіпу, і в використовуваних нами зараз знаках виражені ті самі закони. Це якщо кіпу, що потрапила нам у руки, використовувалася для обчислень чогось. Але є й смислові кіпу, де цифри замінюються відповідними ним літерами та виходять тексти. Кращі уми в області дешифрування вже багато років б’ються над відновленням текстів, зашифрованих у кіпу, але серйозного успіху поки що ніхто не досяг. Токапу — це шифрування, що передає сенс через візерунки, що мають ідеографічне значення (ідеограма — передача ідеї символом). Усі візерунки перуанців – на сумочках, рушниках, пончо та інших видах одягу, а також відомі тринадцять тисяч малюнків (геогліфів) пустелі Наска – ідеограми. І вони точно також чекають на своє текстове розшифрування.
Ще цікавішими виглядають деякі боги інків, статуетками яких буквально заповнені сувенірні крамниці Ліми. Багато богів мене вразили. Вони мають три голови, а четверта розташована на спині ззаду. Чимось вони схожі на інопланетян із фантастичного фільму «П’ятий Елемент». Чи то режисер знайшов героїв фільму в культурній спадщині Перу, чи то вони схожі на прибульців, пам’ять про які зберігається у колективному безсвідомому людстві.
Каньйон Колка
Коли я блукав сувенірними лавками та езотеричними магазинами Ліми, то побачив циганку, що сиділа на тротуарі, з маленькою дитиною на руках. Це була єдина, перша та остання циганка, побачена мною в Перу. Вона подивилася на мене і сказала несподівану фразу іспанською мовою «Я тебе підтримую (Yo te apoyo)». Я сприйняв це як підтримку своєї подорожі з боку індійської ведичної культури.
Раніше всі гіди говорили, що гігантські, воістину гігантські споруди Південної Америки побудовані індіанцями-інками. І таке твердження підтримувалося урядовцями з метою зростання національної самосвідомості народів регіону. Тепер усе змінилося. Свідомість народу зросла завдяки економічним успіхам і тому офіційно дозволено озвучувати версію, підтверджену науковими дослідженнями: у Південній Америці існували потужні, «доїнські» цивілізації. У кожному археологічному пам’ятнику чітко видно три шари. Перший шар: величезне каміння, поліроване невідомою технологією, порода яких відрізняється від породи каменю, що зустрічається в тутешніх місцях, підігнані один до одного з точністю до десятих часток міліметра. Цей шар зводили «доїнські» цивілізації. Другий шар: каміння, що зустрічається в цій місцевості, невеликого розміру, скріплене за допомогою розчину. Це спорудження інків. І третій прошарок: іспанські колоніальні споруди.
Геогліф Канделябр біля островів Балестас
На початку ХХ століття американський археолог Хайят Беррілл випустив роман під назвою «Світловий Міст». У романі йдеться про технологію впливу на повітря електрикою, в результаті якої заряджені частинки з’єднуються одна з одною. Шар повітря ущільнюється і утворює «міст», що спокійно витримує вагу людини. Таким мостом можна безпечно долати неприступні гірські ущелини. Беррілл писав, що виявив відомості про «Світловий міст» у фольклорі індіанців, і що це не порожні фантазії. Слова археолога підтверджувала його дружина, яка пережила археолога.
Я сфотографував Загублене Місто Мачу Пікчу
Хайят Беррілл також писав про те, що бачив у руках індіанських чаклунів якусь чарівну пасту. Нанесена на каміння, вона виїдала в них заглиблення. Індіанці розповіли, що склад пасти – їхній секрет і цей секрет перейшов до них від могутніх предків (можливо, давніх цивілізацій із більш розвиненими технологіями). Дізнавшись про цю пасту, французькі вчені Луї Повель та Жак Бержье, у своїй книзі «Ранок Магів» припустили, що ця паста слабко радіоактивна і може бути частиною ядерних розробок стародавніх цивілізацій. Також вони припустили, що секрет цієї ж пасти може бути знайомий алхімікам і використовуватися ними. Таким чином, полірування багатотонного каміння, на їхню думку – «щось на зразок гравірування в масштабах великих пірамід». Або щось на кшталт гальванопластики.
Інша американська дослідниця, Синтія Фейн, зібрала болівійські легенди та оповіді, що сягають вглиб століть на п’ять тисяч років. І спробувала реконструювати історичні події давнини, спираючись на фольклорні джерела. Згідно з цими джерелами, раніше в Південній Америці існували давні цивілізації, які були дуже розвинені в технологічному сенсі. Вони занепали внаслідок конфлікту з іншою розумною цивілізацією – негуманоїдною (нелюдською), кров представників якої була не червоного кольору.
Якщо говорити про програму нашої дослідницької поїздки, то вона проходила значними місцями, список яких у послідовності відвідування наведу далі.
Ліма – Уака Пуйана (магічний церемоніальний та адміністративний центр IV століття до нашої ери, названий Інками Наупальягта – Священне місто), найбільша старовинна бібліотека Південної Америки – у соборі Святого Франциска, катакомби собору, музей Золота. Куско. Архітектурні комплекси та храми: Саксаіуаман, храм Кенко, Пука-Пукара та храм води Тамбомачай. Потім поїздом до міста Агуас Калієнтес. Підйом у Загублене Місто Інків — Мачу-Пікчу, найпотужнішим енергетичним центром Південної Америки (Мачу-Пікчу було відкрито американським істориком Хаїрам Бінгамом в 1911г). Священна Долина Інків. Місто Пісак. Археологічний комплекс Ольантайтамбо. Пікільякта, Капілья Сікстінья, Андагуаілільяс, Ракчі, Сікуані. Ла Рая (4400 метрів над рівнем моря) та Пукара. Місто Пуно. Озера Тітікака — найвище гірське судноплавне озеро у світі (Саме на озері Тітікака Тур Хейєрдал побудував «Кон-Тікі»). Тростинні острови Урос. Відвідування Чульпас Сілюстані, храм Сонця. Колкінський каньйон – найглибший у світі. Крус Дель Кондор. Арекіпа. Наска. Паракас. Острови Балестас.
Гори біля Мачу Пікчу
Усі ці місця ми відвідали за два тижні. Я не докладно зупинятимуся на історичному чи археологічному описі цих місць. Їх досліджують вже кілька століть, довідкової та енциклопедичної літератури по них існують сотні томів та фотоальбомів, не кажучи вже про сторінки в Мережі Інтернет. Скажу лише головне. Все, що Вам будуть говорити гіди, не беріть на віру. Все треба досліджувати самостійно, вірити своїм очам та довіряти відчуттям.
Наприклад, Храм Сонця Чульпас Сілюстані неподалік міста Пуно. Гіди наполегливо почнуть
Вам розповідати про те, що башти Храму – це «похоронні споруди у формі веж, які використовувалися для поховання представників племені Колья».
Але це не так. Жодного поховання вам так і не покажуть. Жодної кістки знайдено не було. Енергетики, навіть близької до енергетики цвинтарів і поховань (на які, наприклад, такий багатий Єгипет) Ви там не відчуєте. Натомість енергію Сонця відчуєте сильно. Також відчуєте, як під храмом, глибоко під горами, протікає невидима річка енергії (дослідники Міст Сили називають такі річки Енергоцентралями). І зробите свої висновки. Ваші висновки сильно відрізнятимуться від того, що Вам розповість гід. Коли ж Ви завершите свою подорож по Перу і складете свою думку про всі пам’ятки, що спостерігаються – перед Вашим внутрішнім поглядом відкриється альтернативна історія людства – і Ви будете горді нею, оскільки вибудували і усвідомили картину самостійно. І запам’ятайте цю методику — при дослідженні археологічних пам’яток рідної землі вона дуже знадобиться.
Історія своєї Землі виглядає набагато сильніше і потужніше, якщо подивитися на неї через океан – через призму іншої стародавньої культури.
В Андах, по дорозі з Куско в Пуно і з Пуно в Арекіпу, я на власні очі бачив споруди, які були дуже схожі на морські порти. Волнорізи, причали, пристрої для швартування. Світова преса почала про це писати ще у тридцятих роках ХХ століття. Я спитав про ці споруди перуанських шаманів, з якими мені довелося розмовляти дорогою. Особливо докладна розмова у мене відбулася з Хосе Сальєосом Оманом із Куско та з Феліксом із Наска. Вони розповіли мені, що раніше Земля була не такою, як зараз. Був єдиний материк. На ньому мешкало первинне людство. Місяця було два, вони оберталися екваторіальною орбітою. В результаті всі води були тяжінням Лун стягнуті до екваторіальної зони. Анди були дном океану, деякі вершини островами (а Азії стверджується, що Алтай і Тибет також були дном океану, і лише найвищі вершини височіли над його поверхнею як острова). Потім стався якийсь космічний катаклізм, внаслідок якого геологічні плити, які підтримували єдиний континент, почали розходитися. Другий Місяць зруйнувався, перший змінив орбіту.
Гори біля Мачу Пікчу
В результаті величезні маси вод Світового Океану перестали притягуватися до екваторіальної зони, і рівномірно розподілилися по всій поверхні Землі, зайнявши всі западини — так утворилася сучасна картина світу з п’ятьма материками та п’ятьма океанами. Шамани схильні відносити залишки величезних гігантських споруд Південної Америки, так само, як і ці кам’яні порти в горах, і поліровані багатотонні мегаліти — до тієї, найпершої на Землі людської культури. На питання, як давно це було, шамани називають цифру зі своїх переказів – за сучасним літочисленням ця цифра становить три мільйони років.
Цифра шаманів несподівано збіглася із ще однією цифрою з мого життя. За весь період моєї духовної практики я отримав багато посвячень. Одне з Посвят – у культ Великої Матері, Пралайї. При посвяченні жрець говорив про те, що секрети цього культу були відомі всім людям на Землі три мільйони років тому. Потім секрети буливтрачені, але зараз знову будуть дані людям Землі. Жрець також говорив про єдиний континент, що перетворився на п’ять. Причому зауважте, жерці говорили про це у своїх переказах ще в минулі століття, ще коли не було геології як науки, що сформувалася, і світ ще не знав назви цього материка, яку йому дали і яку зараз використовують геологи – Гондвана (Пангея).
У музеях міста Наска ви побачите засохлі мумії людей, що колись населяли пустелю. Дощі у пустелі не йдуть, тому померлі муміфікуються у природний спосіб. Люди, які жили в пустелі Наска до інків, мали дуже маленький зріст — рідко хто з дорослих досягав вісімдесятисантиметрового зростання. І зовсім нічого невідомо, куди зникла ця цивілізація маленьких людей.
Поряд із маленькими людьми тут зустрічалися і велетні. У багатьох храмах на вершину вели дві сходи – людей і богів. Сходинки для богів набагато більше, ніж для людей. Антропологи навіть порахували їхнє зростання – до десяти метрів.
Самі індіанці кажуть, що у давнину були контакти з істотами, що прилетіли із зірок. Йдеться про те, що вони прилетіли з Плеяд. Принаймні Плеяди вказуються як точка на небі, де батьківщина зоряних істот. Це до речі співзвучно Ведам, де йдеться про цивілізації богів і асурів, що живуть на планетах навколо зірок Картікеї (індійська назва Плеяд) і часто навідуються до нас у гості (як на віманах, так і через ефірні канали простору). А Вавилонські джерела рекламують кристалічні кулі для ясновидіння з Плеяд, як найкращі. Тобто, комунікація між людьми та плеяданцями, вочевидь, була за старих часів по всій Землі. Як виглядали ці загадкові «прибульці зі зірок»? У сувенірних лавках я спостерігав безліч маленьких гіпсових статуеток у національному культурному стилі, зокрема статуетки древніх богів. Частина цих статуеток привернула мою увагу. Тому що зображала триголові істоти з четвертим обличчям на спині.
Тут нам озвучили і одну цікаву гіпотезу, намагаючись відповісти на запитання: чому людство в минулому так багато володіло знаннями, а потім втратило свої знання? Відповідь лежить у наступній площині: як відомо, у людей буває амнезія (повна чи часткова втрата пам’яті). Вона часто трапляється із космонавтами, спелеологами. Причиною втрати пам’яті є порушення контакту з природним магнітним полем Землі. Як відомо, у разі зміни магнітних полюсів магнітне поле нашої планети на час «переполюсування» зникає. Цей процес, що відбувався на планеті багаторазово, і міг стати причиною масової втрати пам’яті, отже, і причиною втрати високої цивілізованості. Щось подібне кажуть і шамани в Азії. Вони рекомендують на час природних катастроф зливатися в медитації з самою планетою, з камінням та рослинами, оскільки їм катастрофа не загрожує – є захисні механізми. У разі медитативного злиття ці механізми почнуть діяти і на людину.
У Перу мені довелося з літака оглядати малюнки у пустелі Наска. Ми оглянули лише невелику частину, а всього малюнків у пустелі близько тринадцяти тисяч. Вони видно лише з висоти пташиного польоту.
Загадка появи цих малюнків у пустелі досі хвилює найвидатніших інтелектуалів планети. Пропоную вам таку версію.
Усі вже знають, що японські вчені у 2011 році винайшли комп’ютер, який працює на магічному принципі – законі симпатичного зв’язку, доводячи дієвість законів магії (який чиновники від науки намагалися заперечувати у минулому столітті). Вчені виявили, що електронні хмари навколо ядра атома можуть бути як у рівноважному, так і в нерівноважному стані. В останньому випадку встановлюються зв’язки між атомами, що далеко знаходяться один від одного в просторі. При зміні конфігурації електронної хмари одного атому змінюється й форма іншого. Японські вчені один монітор поставили в Токіо, другий на острові в Карибському морі. Зміна картинки одному моніторі відразу викликала зміна картинки іншому.
Знаєте, що це означає для людства?
Можливість миттєво, без кабелів, радіозв’язку та світлових хвиль, передавати інформацію з будь-якої точки Всесвіту до будь-якої, причому без затримки сигналу в часі. Саме так працювали технології древніх, у тому числі магічні дзеркала.
Наступний етап зазначеного відкриття – можливість передачі як картинки, так й енергії. Ми зможемо просто обігрівати будинок без спалювання вуглеводнів, просто передаючи до будинку жар із корони Сонця. Про це говорив, до речі, провісник Барнашка, який жив на берегах Байкалу з 1830 до 1924 року. Він казав, що в майбутньому люди відмовляться від печок, і зможуть брати вогонь прямо з космосу через стелю або стіни.
Ця ж технологія, найімовірніше, застосовувалася й у пустелі Наска. Розумні істоти, які живуть інших планетах, вирішують передати послання людству. Вони малюють на поверхні своєї планети знаки – шифрограми, у яких заховані послання. На поверхні нашої землі виникають такі самі знаки. Картинка з їхнього світу передається до нашого, тільки не на моніторі, як на новітній розробці японських учених, а борознами на реальній поверхні. Причому трансляція картин можлива із зміною масштабу.
Ще одна загадка Перу – каміння штату Іка. На камінні вигравіровано моделі космічних апаратів, тварин і рослин, у тому числі і динозаврів (причому будову тіла динозавра передано правильно). Зображення на камінні з’явилися приблизно дві тисячі років тому. Камені із зображенням зібрав доктор Хав’єр Кабрера, він і заснував музей каменів Ікі.
На мій погляд, камені Ікі приймали ту саму трансляцію послань, що й плити пустелі Наска. Можливо, давні цивілізації нашої планети могли не тільки приймати такі послання, а й відправляти їх. До речі, ми, люди Землі, продовжуємо отримувати послання з інших світів. Із сучасних явищ це – випалені кола, що з’являються у великих кількостях на схилах неприступних гір та горезвісні «кола на полях». Як би підтверджуючи цю версію, у заповіднику Паракас височить вибитий на схилі гори гігантський малюнок «Канделябр», який видно з усіх суден, що прямують до океану у бік островів Балестас.
Серед малюнків пустелі Наска є не лише зображення живих істот (кондорів, риб та птахів), а й те, що в Індії називають янтрами та мандалами, – геометричні магічні побудови для медитацій та виклику духів. Їх там десятки, але туристи не звертають на них такої уваги, як на зображення кондора, хоча час їхнього серйозного вивчення настає.
Перуанські шамани уявляють собі світ, що з трьох верств: Небо, Земля, Підземний Світ – як і шамани у багатьох інших культурах. Небесний Верхній Світ (що відповідає поняттю Прав у слов’ян та Дао у китайців) символізується птахом Кондор. Серединний світ земний (Яв, Ян) символізується пумою, підземний світ (Нав, Інь) змієм. На всіх ритуальних приладдях шаманів зображені ці троє тварин — часто знаходяться у вершинах рівностороннього трикутника: кондор, пума і змій.
На тарілку, розписану в такий спосіб, прийнято класти камені: золотистий на зображення кондора, білий (світлий) на пуму і темний (чорний) змія. Серед трикутника кладеться другий камінь золотистого кольору. Тарілка, на яку так викладено чотири камені, вважається здатною сприяти виконанню бажань людини, що знаходиться поруч, а також є амулетом для залучення відвідувачів до громадських установ.
Символом Великого Духа — Абсолюту (Найвищого Божества) у перуанському шаманізму вважається кондор. Тому ущелина Кондорів над каньйоном, яким протікає річка Колка, неподалік однойменного міста, вважається священним. Спостерігати політ кондорів із майданчика Крус дель Кондор (Хрест Кондора) розцінюється як знак удачі та благословення Великого Духа. Кондор ніколи не нападає на живі істоти, тому вважається високодуховним і священним птахом.
У шаманів є обряд медитації на світ, який завжди позначається кондором як символом. За всіма речами нашого видимого Всесвіту є таємна прихована енергія. Вона тече через усе, роблячи Всесвіт таким, як ми його бачимо, і, розвиваючи живі істоти. Таємна ця енергія доступна внутрішньому погляду людини і видно як яскраве рідке світло, що повністю заповнює видимий Всесвіт і що виходить за його межі. Той, хто вміє занурюватися в це рідке світло, здатний творити досконалу магію – зцілювати, перетворювати. У цьому світлі можна передбачити ті події майбутнього, які вже сформовані і кидають тінь на сьогодення.
Медитація на рідке світло виконується на священних місцях. Священне місце інки називають словом Гуака. Гуака – це зазвичай або скеля, на якій нанесені знаки або вибиті сходи, або майданчик у горах, як Крус дель Кондор, або віддалений перевал. Гуака також позначається пірамідками, складеними з каменів (аналог тих же азійських «обо»). Ці пірамідки будуються на знак поваги до богів та духів місць. У свою чергу, духи та боги місця виконують бажання того, хто побудував пірамідку (на будь-якій відстані). Тому місця, які ми проїжджали, і які вважаються священними (високі перевали, Ла Рая, Кам’яний Ліс) нагадують ілюстрації до містичного роману – тисячі великих та маленьких пірамідок та веж, зведених з каміння. Зустрічаються і вертикальні стели – камені складені один на іншому, такі стели часто зустрічаєш на паломницькому Шляху в Сантьяго-де-Компостеллу.
Медитація виконується так: «Зупини потік думок, які затуляють твою здатність бачити світло Великого Духа. Думки зупиняються, розчиняються у просторі, і ти бачиш, що перебуваєш у рідкому світлі. Він яскравий, як сонце, мерехтливий, як зірки і густий, мов туман. І дуже чистий. Чистота захищає світло від проникнення будь-якого стороннього предмета. Він теплий – зігріває та лікує. Впусти в себе це світло — він заповнить все твоє тіло. І почне обертатися. Відчуй це обертання — кругообіг світла може перенести тебе в будь-яку точку Всесвіту і відкрити будь-яку таємницю. Огорни цим світом близьких людей – вони зціляться. Інші, оповиті світлом, стануть усвідомленими. Треті знайдуть удачу. Так нас підніме таємне світло».
При виході з медитації шаман завжди бачить кондора, що літає над місцем ритуалу. Якщо птахів немає в небі, він з’являється у внутрішньому просторі шамана. Відтепер для шамана приховане світло та кондор нерозривно пов’язані. Тоді шаман має право носити амулети з пір’я кондору та благословляти людей, змахуючи цим пером. Політ кондора справді вражає. Розмах крил цього птаха сягає трьох метрів!
В аеропорту Наска відбулося знайомство із шаманом Феліксом. Фелікс відвіз нас до свого будинку-музею. Будинок Фелікса розташований неподалік аеропорту, в пустелі, і складається з трьох частин: кілька залів з експонатами — музей, кілька житлових кімнат та відкритий майданчик для ритуалів. Фелікс провів ритуал благословення силами. Учасники ритуалу стали в коло. Фелікс узяв до рук пір’я кондора і помахав над кожним учасником ритуалу, переміщаючись за годинниковою стрілкою. Це було благословення Вищого Світу. Потім побризкав настоєм трав. Вода у вазі символізувала світ земної (життя), а трави настою мали необрізаний корінь і символізували нижній світ.
Завершився обряд тим, що потрібно було один з одним обійматися і бажати щастя. Причому як собі, а й світу – Космосу, Природі, Всесвіту. Після цього Фелікс оголосив, що ми з силами гір, пустелі Наска, океану, неба, вітру та підземного світу тепер брати. І можна звертатися до своїх братів за допомогою у магічних ритуалах.
Феліксом шамана назвали батьки тому, що це ім’я співзвучне іспанському прикметнику feliz («щасливий»). Фелікс за своє життя справді багато разів був щасливий. Він відчув дві великі і взаємні любові: до індіанки, яка жила в пустелі Наска, і до француженки. Від першої дружини народився син. Від другої чотири дитини, які залишилися у Франції. Сам Фелікс тривалий час жив у Франції та Німеччині, і навіть робив обряди на містичній горі Брокен. Але потім відчув, що його максимальна сила таки схована в рідній землі, і повернувся до Перу. Повернувшись, збудував будинок, який став одночасно і магічною лабораторією, і музеєм, і будинком. Усі люди, які бажають познайомитись з Феліксом, можуть знайти його в аеропорту міста Наска.
Фелікс проводить групові та індивідуальні обряди для людей. Було цікаво подивитися. Очищення та благословення виглядає так. Очищуєма людина сідає на кубічний камінь, обличчям до сходу. Деякий час сидить. Потім піднімається. Стоїть рівно. Шаман овіває повітрям, викликаним рухами пір’я кондора. Потім той, хто очищається розставляє ноги і розводить убік руки. Голова, руки та ноги окроплюються трав’яним настоєм. Цікаво, що останніми окропляються ікри ніг. Потім, той, хто очищається, знову деякий час сидить на камені. Є ще один обряд масового очищення, яке проводиться шаманом. Шаман стоїть на заході, лицем на схід, що очищаються сидять навколо півколом. Шаман закликає до себе одну людину і здійснює з нею обряд очищення – такий самий – за допомогою пір’я кондору та трав’яного настою. Потім очищений займає своє місце, а шаман закликає наступного — сидить ліворуч від попереднього — і так за годинниковою стрілкою.
Фелікс також розповів мені про Змія. Змій – це управитель підземного світу. Він мешкає під горами. Усі гори Землі тому сприятливі до роботи зі Змієм – під горами Змій живий, звивається. Гори – це чиста енергія. А вода – це чисте життя. Тому людині для Сили потрібні Гори та Вода. Вранці Змій виповзає з-під землі і здіймається до Сонця – і Сонце наділяє Змія могутністю. Увечері змій повертаєтьсчя і йде під землю. Тому бажання загадують на заході сонця — Змій, наділений Силою Сонця, спускаючись з неба на землю, почує Вас, а вночі під землею підготує все, що Ви його просили — і бажання здійсняться. Бажання також загадують і на сході, щоб Змій почув і розповів богу Сонця.
Шаман Фелікс з Наска
Змій повністю підпорядкований Матері-Землі (Пачамамі) – це її службовий дух. Індіанці дуже люблять Пачамаму та її духів, культ жіночих божеств тут розвинений дуже сильно. Але ці божества, щоб діяти, повинні мати силу Сонця, тому обряди індіанців Перу завжди націлені на сонячну силу. Дати природі силу Сонця. Тому незважаючи на те, що домінуючим культом є культ Великої Матері, домінуючими обрядами є обряди призову сонячної сили.
Тому в Перу все жовте. Жовті капелюхи та викликачі дощу. Свистки та петарди. Стрічки на деревах. Ліхтарики. Рушники. Ритуальні скатертини. Сувеніри. Розмальовка будинків та автомобілів. Абсолютна експансія жовтого кольору.
У Куско ми познайомилися з Енріке — езотериком, майстром вчення «Нова Йога» або «Йога Нового Часу», і відвідали його медитаційний центр. Енріке сказав, що якщо території Індії та Тибету спроектувати на інший бік земної кулі, то відповідатимуть їм такі країни Південної Америки, як Перу, Болівія, Еквадор та Чилі, а проекцією священної гори Кайлас буде Мачу Пікчу. Раніше Сила була пробуджена в Індії та Тибеті. А зараз починає прокидатися і Південній Америці. У кожному гірському ланцюзі (байдуже, на якому континенті розташований гірський ланцюг), вершини відповідають чакрам людини. Гірські вершини перуанських Анд відповідають чакрі Маніпура (Сонячне Сплетіння). Інші гірські чакри розташовані в інших країнах Південної Америки.
Енріке виконав для нас медитацію «Нової Йоги«. Вона складалася з відомих традиційних елементів. Спів мантри «Шрі Рам Джая, Рам Джая, Джая Рам», поза лотоса, медитація на божественне світло, спів мантри Аум, зосередження на чакрах, у якому особливу роль відіграє зосередження на сонячне сплетіння.
Мені стало зрозуміло – ведичне знання переміщається у Південну Америку. Ще одна причина співпрацювати з містиками цих країн.
Для життя на Землі людині потрібна потужна присутність енергії у трьох чакрах. У копчиковій чакрі (муладхарі, червоний колір) – дає «залізне» здоров’я, у пупковій чакрі (свадхістані, помаранчевий колір) – дає удачу і грошовий потік і в сонячному сплетінні (маніпура, жовте світло) – дає владу в соціумі та збереження напрацьованого потоку грошей. Перебування Перу здатне сильно включити маніпуру. До речі, Перу – не єдине місце, де виявлено потужну енергію третьої чакри. Таким місцем є Ватикан. Багато містиків їдуть до Ватикану за цим. Гуляючи соборами, вони відчувають розширення маніпури, і, повертаючись, знаходять свої справи, що сильно змінилися на краще. Ватикан має у своєму розпорядженні молитви, слова яких співзвучні словами індійських мантр, спрямованих на розвиток цієї чакри, і всі служителі католицької церкви зобов’язані постійно вимовляти їх, вимолюючи Ватикану енергію чакри влади.
Головній чакрі чакровій системі людини – надчакрі Дангмі, розташованої між маніпурою та анахатою, і через яку йде контакт людини та Абсолютного, відповідає найпотужніше енергетичне місце Південної Америки – місто Мачу-Пікчу.
Дістатися непросто. Горами прокладена вузькоколійна залізниця – по ній можна доїхати до міста Агуас Калієнтес, звідки автобус підніме Вас по серпантину до входу до заповідника, і далі підніматися потрібно буде своїм ходом на висоту 2400 метрів, на якій розташоване це стародавнє місто. За бажання можна піднятися вище – на висоту 2800 метрів – і побачити його панорамно, з висоти. Енергетика справді потужна. Іти не хочеться. Потужна сила родючості. Поруч гори густо заросли лісами. Чимало квітучих дерев, у кронах яких літають колібрі. Легко виходять будь-які медитації. Готовий підтвердити відповідність енергії місця силі чакри Дангма.
У літній день, серед квітів та колібрі, спостерігаючи місто Мачу-Пікчу з висоти, ми зустріли український Новий Рік. Наші родичі і знайомі в цей час, посеред ночі і зимових морозів, під ялинками, що світилися, з келихами в руках слухали бій годинника, а ми стояли під сонцем у горах, покритих лісом, і дивилися на колібрі. Такий Новий Рік у мене був уперше в житті. Цього ж дня на Мачу-Пікчу сталася неординарна подія. Прибули президенти Болівії та Перу. Президент Болівії Ево Моралес дуже цікавиться духовними вченнями стародавніх індіанців. І він вирішив виконати новорічний обряд у горах, у місті Мачу-Пікчу, щоб запобігти 2012 році кінцю світу, передбаченому індіанцями майя.
Поверталися з Мачу-Пікчу вночі. У вагон увійшов перуанський «дід Мороз» та розвеселив пасажирів запальним танцем. Він був у довгій перуці кольору соломи, у довгому одязі світлих тонів, у яких переважав жовтий колір, з довгим жезлом, загнутим на кінці.Жезл був розфарбований білими та червоними смужками, тому нагадував одночасно шлагбаум, поличку феї та цукерку.
У Куско повернулися якраз до початку перуанського Нового Року. З останнім ударом годинника місто просто вибухнуло. Тисячі петард злетіли в небо, пролетіли вулицями, вдарилися в стіни будинків. Люди вийшли на вулиці, почали співати та танцювати. Вибухи петард та танці не припинялися до дев’ятої години ранку (а ввечері знову продовжились). Ті, хто бачив новий рік за місячним календарем, що відзначаються в Китаї – нічого не бачив! Феєрверки Куско легко перевершили та затьмарили всі враження від Китаю.
На новий рік мені довелося спостерігати за перуанським ритуалом виконання бажань. Його можна робити і не лише на новий рік. Для ритуалу треба кілька людей. Треба також купити стільки пляшок із напоєм, скільки людей у ритуалі. І знайти круглий стіл. Учасники ритуалу сідають за стіл, пляшки із напоєм ставлять на стіл. Перша людина бере зі столу пляшку, каже: «Хай буде щастя. Нехай здійсняться бажання. Радості!». Відкриває пляшку. І передає напій зліва, що сидить. Той повинен подумки загадати бажання та випити напій. Випивши, він бере зі столу другу пляшку, відкриває її, каже ті ж фрази і передає зліва сидячому. Ритуал завершується тоді, коли відкрита пляшка з напоєм повертається та випивається тією людиною, яка розпочала ритуал.
Тут же, в Куско, шаман Хосе Сальєос Оман провів на моє прохання ритуал поклоніння Матері-Землі Пачамамі. Хосе повів мене і моїх супутників до стародавнього міста-храму Саксаіуаман, але ми не зупинилися в ньому, а піднялися вище, по дорозі. Коли дорога скінчилася, ми піднялися стежкою вгору.
Хосе Шаман Куско
Кінцева точка нашого шляху закінчувалася скелею, з якої відкривався дивовижний краєвид на долину Куско. Ця скеля у шаманів Куско називається скелею Пачамами і тут проводять обряди.
Шаман розстелив на землі скатертину біло-золотистого кольору. На скатертину любовно виклав пожертвування. Яблука. Цукерки (цукерки він звільнив від обгорток). Сир. Ксерокопія грошових купюр. Напівдорогоцінне каміння. Хліб. Печиво. Потім дістав листочки місцевих рослин і нашіптав на них прохання Матері-Землі. Поклав у центрі скатертини (у нас такі рослини не ростуть, але ми в нашій зоні можемо використовувати для цього ритуалу лавровий лист). Потім викопали глибоку яму у землі. Шаман Хосе звернув скатертину з пожертвами і поклав на дно ями. Потім відкрив пляшку з ромовим лікером і вилив вміст у яму, полив лікером скатертину, що лежить на дні, з пожертвуваннями. Потім яму засипали, і поставили зверху камінь – відзначити для духів місце ритуалу.
Ігор Мехеда та Шаман Хосе у Куско
В учасників ритуалу бажання почали здійснитися наступного дня. Це виявилося під час телефонних розмов з діловими партнерами. Тому ми неодноразово вдавалися до цього ритуалу в Перу.
У слов’ян схожі ритуали також є. З найвідоміших – у жертву Землі, щоби постійно мати гроші, приносять пасхальне яйце. Яйце, освячене на Великдень, заривається у землю. І до наступного Великодня той, хто так зробив, отримує сильний грошовий потік.
Інший ритуал – особливе приготування їжі. Така їжа називається «пачаманка». Викопують яму у землі. У неї кидають розпечене вугілля від багаття. Потім кладуть м’ясо та овочі, загорнуті у фольгу (це зараз, а раніше опускалася їжа у глиняних горщиках, форма яких схожа на форму матки). Потім закопують яму та закликають сили Матері-Землі. Через деякий час яму розкопують, розгортають фольгу та розкладають запечену їжу по тарілках. Смак зовсім інший – це раз, сила Матері справді міститься у їжі – це два. Такі ритуальні страви легко приготувати у наших умовах.
Є в Перу і своя Шамбала. Це загадкова країна Ельдорадо. Про неї знають та говорять багато. Іспанці шукали цю країну, сподіваючись знайти багато золота. Ніхто не знайшов. Шамани кажуть, що ця країна є містичною. Вона зберігає давні знання. Жителі Ельдорадо вміють використовувати технології та техніку давніх цивілізацій. Ті, хто гідний, можуть потрапити на навчання до мешканців Ельдорадо. Шамани також пояснили, що в ритуальному приладді та сувенірах є знаки Ельдорадо, що дають телепатичний контакт із цією країною. Але той, хто шукає, повинен знайти знаки самостійно.
На півночі Перу є містечко Уарінгос чи острови Уарінгос. Інша назва – край тисячі озер. Розташоване на межі гір та джунглів. Саме там живуть шамани, які зберігають справжнє давнє знання. Саме вони вважаються найпотужнішими фахівцями у галузі народної медицини. Поголос приписує їм можливості виліковувати складні форми онкології та цукрового діабету. Тисячі стражденних країн Північної Америки направляють свій шлях до Уарінгос. Направимо свій шлях туди і ми. Ми також відвідали високогірне озеро Тітікака, на якому індіанці живуть на плавучих очеретяних островах Урос. Вони пам’ятають старих індіанських богів. Рушники, котрі ткуть жителі островів Урос, зображують богів такими, якими їх бачили в незапам’ятні часи. Чаклунка з островів подарувала мені такий рушник, він має сильну енергетику. На озері Тітікака Тур Хейєрдал будував основу плоту «Кон-Тікі». Цікавим є і зв’язок жителів озера із стародавнім Єгиптом – тут будують та використовують папірусні човни, такі ж, як у стародавньому Єгипті. А ще човни-катамарани.
Ще одна загадка – католицьке християнство Перу. Ви будете надзвичайно здивовані тим, що побачите людей у чорних масках, які супроводжують ікону або її несуть. Ви побачите людей з черепами на одязі, що несуть зображення Ісуса. Вас просто вразять хресні ходи, що супроводжуються духовим оркестром або грою сопілок. Вас шокують сукні, сплетені з листя та плодів кукурудзи, одягнені прямо у храмі на статую Діви Марії. Папи римські неодноразово хотіли відлучити перуанські парафії від католицької церкви, але так і не наважилися на це через фінансово-політичні причини. А трапилося так тому, що іспанці, бажаючи залучити індіанців до храмів, прикрасили католицьких святих символами язичницьких богів, і знайшли відповідність між першими та останніми (також зробили і наші волхви в давні часи, через що Святий Миколай зображений в атрибутах Велеса, Ілля Перуна і т.д.). І дозволили проводити церемонії давньої індіанської віри у соборах. Тому віра індіанців нікуди не зникла, а збереглася у видозміненому християнстві. Але, на думку самих кліриків, досить сильно видозмінене. Тим не менш, церемонії дуже гарні.
У комплексі Святого Франциска, у Лімі, крім величезних, не до кінця обстежених катакомб, є найбільша бібліотека середньовічних книг та манускриптів. Звичайно, її відвідування зацікавило мене насамперед. Оглядаючи стіни комплексу, я звернув увагу на те, що деякі ікони зруйновані, і в місцях руйнування проступають інші картинки. Гіди розповіли, що в минулі століття комплекс часто страждав від землетрусів, і на ікони та фрески, пошкоджені землетрусом, накладалися нові. Потім, внаслідок нових землетрусів, руйнувалися й нові зображення, відкриваючи доступ до більш древніх.
Ліма столиця Перу
Уважно вивчивши фрески, роблю парадоксальний висновок: ранні християни вірили зовсім не в те, що Ватикан каже зараз: Дванадцять сцен із життя Христа тут зовсім інші, ніж в офіційній сучасній версії Ватикану, та що там лише дванадцять сцен – все інше! Святі зображені на фресках із магічними інструментами – мечами, жезлами, дзеркалами для ясновидіння – тощо. Створюється чітка думка про те, що вірили в одне, а потім раптом різко почали вірити зовсім в інше, а потім символи первісної віри просто зафарбували новими фресками. А тепер вони відчинилися. І не лише в Лімі чи Перу – по всіх країнах Південної Америки. Поки дослідники церкви в Ренн-ле-Шато не дісталися Південної Америки, обмежилися Францією. А там якраз на них чекають найбільш сенсаційні відкриття. А історикам я пропоную дослідження на тему «Таємна Революція у Теології» чи чому змінили концепцію віри?
Ще одна загадка перуанських індіанців – повна ідентичність їхніх магічних інструментів магічним інструментам народів, що населяють Карпати. Одноманітної форми та довжини дудочки, викликачі дощу, труби, візерунки на рушниках – і т.д. Візерунки не те, щоб схожі, а ідентичні.
Я розмовляв із відомим мольфаром дідом Нечаєм, який жив у Карпатах, а також з іншими мольфарами. Мольфари, з якими я розмовляв, стверджують, що частина їх предки були за старих часів вивезені з Перу, перевезені через океан і розселені в Карпатах. Тобто наші предки знання в Перу понесли. І нашого волхва, главу цієї експедиції, індіанці назвали Віракочою і перетворили на бога Сонця. І наші ж пращури потім знання назад повернули. І у Карпатах розмістили. Чи могло таке бути? Потрібно вивчити, зібрати докази.
Сама письменник і дочка відомого українського письменника Олеся Бердника Громовиця Бердник створила науково-фантастичний твір, у якому припускає, що Анди та Карпати пов’язані надпросторовим тунелем, і шамани користуються цим тунелем з обох боків та вже багато століть.
Велике враження також залишають сім вулканів – шість згаслих та один діючий, що нависли над містом Арекіпа. Виверження вулкана, що діє, чекають уже кілька століть, і за століття звиклися з таким небезпечним сусідством, і зовсім не турбуються з цього приводу. В Арекіпі ми також відвідали фабрику, де з вовни лами, альпаки та вікуньи (гірські тварини сімейства верблюдових) виготовляють дивовижні теплі і водночас тонкі одяги. Не можна не згадати і про рожевих фламінго, що мешкають фактично на кожному озері в горах.
Розглядаючи одяг індіанців Перу, мимоволі згадуєш колірну магію індіанців Північної Америки.
У чому вона полягає?
Більшість індіанських обрядів ґрунтується на поєднанні контрастних кольорів. Наведемо приклад. Відомо, що червоний колір збуджує. Навіть якщо людина не спостерігає її очима (у людей, яких вводили із зав’язаними очима в кімнату червоного кольору, реакція на колір була такою самою, як і у людей із незакритими очима – почастішання пульсу, підйом тиску та активності підкіркової зони головного мозку). Синій колір, навпаки, заспокоює. Тепер помістимо людину у простір, де є й червоний та синій кольори одночасно. Мозок такої людини, отримуючи два суперечливі сигнали, що виключають один одного, відчуває стан, подібний до легкого шоку. Це змушує мозок впадати в трансовий стан, змінений стан свідомості, починати бачити надприродний світ і скористатися його енергією. Тут ключ до шаманського знання, і навіть до зцілення.
Всесвітньо відомий мексиканський художник Руфін Тамайо. Його картини визнані такими, що зцілюють. Вони ґрунтуються на використанні контрастних кольорів, у повній відповідності до давніх навчань ацтеків та майя. Чаклуни Мексики використовують в обрядах смугасті контрастні свічки, які розташовуються на вівтарях для виходу в транс на час здійснення обряду. Ці свічки виглядають як шлагбаум. Визнані поєднання контрастних кольорів такі: Білий Чорний; Білий-Червоний; Синій Червоний; Зелений-Червоний; Синій-Помаранчевий; Зелений-Помаранчевий; Фіолетовий-Червоний; Фіолетовий-Помаранчевий; Жовтий-Червоний; Жовтий-Фіолетовий; Жовтий Чорний. «Курандеро» кажуть, що будь-яка магія «походить із поєднання контрастних кольорів». Замовляння курандеро містять багато згадок про істоти живої природи. Зокрема про осу, бджолу, колібрі, птицю кецаль. Тут ключем до розуміння є не тотеми, а забарвлення. Так, оса і бджола розфарбовані жовтими і чорними смугами, колібрі райдужна, птах кецаль має червону грудку і зелені крила (як і родитель світу – бог Кецаль, тому цей птах вважався священним, у давні часи величезні імперії вели багаторічні війни за право панувати над територією , де мешкає цей птах).
Думаю, давні індіанці Південної Америки також знали цю систему. Але оскільки свічки були в Андах рідкістю, то поєднання контрастних кольорів зображували на тканині.
Мандрівникам, які захочуть вирушити до Перу, раджу підготуватися до умов високогір’я. Гірською хворобою багато хто починає хворіти ще в Куско, адже він знаходиться на висоті 3360 метрів. При подорожі доводиться переїжджати перевали на висотах до п’яти тисяч метрів. Дуже незвичайно бачити квітучі літні сади у спекотних долинах, і через деякий час стояти посеред снігу та туману, на крижаному вітрі, на голій кам’яній вершині. Допомагають усі препарати, що зміцнюють серцевий м’яз, кофеїновмісні препарати, міцний чай і трав’яні чаї.
На високогірному шляху Пуно-Арекіпа є унікальна природна місцевість – Кам’яний Ліс. Природні сили своїм багатовіковим впливом на камінь створили з нього сотні кам’яних дерев. Шамани вважають, що у Кам’яному Лісі живуть духи. Щось віддалено схоже, тільки меншого масштабу, і також зване Кам’яний Ліс, є і в Болгарії, неподалік Варни.
Я вже не кажу про дивовижні краєвиди, дерева та квіти. Запам’яталася картина. Ніч. Автобус рухається гірською дорогою над Тихим океаном. Автобус йде по самій кромці дороги, її не видно. Відчуття, що ти рухаєшся гірською стежкою над прірвою. Внизу – океан. В океані величезні хвилі. Піна прибою вирує на прибережному камінні. Все це залито примарним світлом Місяця.
Мій шлях назад був не з простих.
Через сильний вітер над Центральною Америкою мій виліт у Панаму перенесли на два дні, що дало мені можливість продовжити спілкування з місцевими містиками в Лімі. У свою чергу, виліт з Панами до Нідерландів також був на дві доби перенесений, що дало мені можливість знайти в Панама-Сіті панамських шаманів, чаклунів та провісників та поспілкуватися з ними. Знання, які я придбав у Перу, лише доповнились знаннями містиків з Панами. А за наступними треба їхати у гори. Ті самі, що покривами своїх зелених лісів приваблюють мандрівників з аеропорту Токумен.
Ми тільки торкнулися таємниць Південної Америки. І ми пам’ятаємо, що ключі Ельдорадо ще чекають на своїх шукачів.
Ігор Мехеда
