Солхат мечеть хана Узбека
З XIII століття в Азії починаються захоплення маленьких держав імперією Чингізхану, а ближче до XIV імперією Тамерлану. Хани та еміри програють битви великим імперіям та шукають безпечні місця для життя. Бо залишатися в Азії небезпечно – на представників колись правлячих династій маленьких азійських держав йде справжнє полювання – з боку як сусідів, так й великих імперій. Існує тільки одне безпечне місце, до якого є можливість емігрувати. Й це Солхат.
Починаючи з 1314 року за правління хана Узбека колишні азійські еміри отримують дозволи переїхати у Солхат та жити в ньому. Ці дозволи видавалися аж до правління ханів династії Гіреїв.
Представники колишніх королівських династій Азії прибували до Солхату не самі. Вони привозили з собою скарби, лікарів, вчених, бібліотеки з текстами. У тому числі представників суфійських орденів, які також часто були фахівцями з астрономії, астрології, алхімії, медицини, архітектури.
Зображення алхімічних драконів на палаці у Бахчисараї
То не дивно, що Солхат був швидко розбудований, налагодилися торгівля, сільське господарство та медицина.
Відомості про алхімічні знання мають підтвердження. Відомий мандрівник й географ Османської Імперії – Евлія Челебі пише у звітах про свої подорожі, що, мандруючи Кримом, зустрічав алхіміків, а один з них навіть продемонстрував Евлії результати своїх алхімічні дослідів, чим дуже вразив географа.
Починаючи з XVI століття спадкоємці колишніх правлячих династій Азії, як й представники суфійських орденів, почали залишати Солхат. Й це місто почало втрачати свою силу й славу. Але люди, які мали таємне знання, залишилися. Й у Солхаті (який почали називати Кирим), й у Бахчисараї, й у Кафі. Подорожуючі можуть навіть й зараз бачити на Бахчисарайському Палаці орнаменти та зображення, майже ідентичні з орнаментами й зображеннями середньовічних європейських алхіміків та представників таємних товариств (масонів, розенкрейцерів тощо).
Ці три століття (з XIII по XVI) в історії Солхату майже не досліджені. Але багато цікавого збереглося у легендах. Перекази повідомляють нам, що під Солхатом залишися величезні печери та печерні містечка, у яких зберігаються скарби та давні рукописи. Є навіть перекази про джинів, схожі на сюжети «1001 ночі» або міфи про Альгамбру в Андалусії.
У Киримі я часто розмовляв з туристами, які стверджували, що у кожній подорожі околицями Солхату (зараз Старий Крим) вони робили цікаві знахідки: каблучки, камені з арабськими написами, та інші цікаві речі.
Великий інтерес до цих місць виявили шукачі знань давніх цивілізацій – як з боку радянського НКВС у 20-і роки ХХ століття, так й з боку «Анненербе» у роки Другової Світової. Але результати їх експедицій досі знаходяться під грифом «таємно» й в широкий загал не розголошуються.
То таємниці Солхату ще чекають на свої відкриття!
Ігор Мехеда
