Я був багато разів присутній на цікавому обрядовому циклі, який проводять в Україні 5 квітня деякі громади, що досліджують та намагаються відновити духовні традиції давніх слов’ян. 5 квітня відзначається велике слов’янське свято — Великдень Даждьбога, — який має космічний і енергетичний сенс. У цей день починається різке пробудження природи, і такі ж потужні позитивні зміни він може дати і в житті кожної людини. Якщо правильно провести необхідні обряди, можна заручитися підтримкою Вищих Сил, а також забезпечити потужний рух удачі у всіх напрямках, здоров’я, силу, успіх.
Більшість громад, які відроджують давньослов’янську традицію, 5 квітня відзначають свято – Великдень Дажбога. Дажбог, по слов’янським повір’ям, це батько першопредка, Орія, від якого мають походження всі слов’яни. Це втілення самого Верховного Божества в формі нашого першопредка. Дажбог називається саме так, тому що він дає все всім живим істотам – життя, подарунки, силу, творчість і все, що тільки можна дати. У чому сенс цього свята? Щорічно ми можемо спостерігати, що до 5 квітня дерева стоять фактично без листя. Трави хоча і виходять на поверхню землі, але їх дуже мало. Ще немає квітів, немає мурах та інших корисних комах. Все це спить до 5 квітня.
5 квітня фактично в усіх країнах Євразії, окрім півночі континента, в природі відбувається потужний імпульс, і все починає рости. Наші читачі можуть самостійно зробити спостереження: 4 числа були голі гілки, а 5 числа дерева вже розпустилися, трави з-під землі піднялися, квіти розцвіли, мурахи і бджоли з’явилися. Тобто природа в цей день прокидається. Власне кажучи, це і святкується. Вважається, що на рівнодення сили дня і ночі рівні, а коли рівнодення минає, Вогонь починає перемагати Лід, літо починає перемагати зиму. І ця перемога відбувається саме 5 квітня.
У цей день можна ототожнити своє зростання із зростанням природи. Зростає природа – ростемо ми, зростає природа – зростає здоров’я, зростає природа – зростає успіх, зростає природа – зростає творчість, розширюється свідомість тощо. Це свято має і астрономічне значення. Ми знаємо, що є така точка, як перигелій, коли земля наближається до поверхні сонця на найкоротшу відстань. Ця точка – приблизно 6 січня. Є інша точка – афелій, — коли земля віддалена від сонця на найбільшу відстань, близько 6 липня. І 5 квітня – це якраз серединна точка між перигелієм і афелієм. І в цій серединній точці сконцентрована космічна енергія, і ця енергія завжди може допомогти людині у вирішенні її питань. Ось у чому світоглядний, космічний і енергетичний сенс цього свята.
Зазвичай Великдень Даждьбога святкувався 3 дні – з 5 по 7 квітня. Отже, християнське свято Благовіщеня наклалося на останній день цього святкування. Його також можна ототожнювати з індійським святом Махашиваратрі – весілля Шиви та Парваті, народження весни. В Індії його відзначають за місячним календарем, але є громади, які переводять свято на сонячний календар. Сонячне Махашиваратрі також випадає на 5 квітня. У самих різних ведичних традиціях – від слов’янських до індуїстських – існують обряди. В принципі, їх не складно відтворити. Вони пов’язані з обрядовим столом.
Спочатку беруть курячі яйця, варять їх і фарбують в червоний колір. Тому що це перемога Вогню над Льодом, перемога сонця, перемога світла. Червоні яйця символізують сонце. Яйця розносять по колу і пропонують усім учасникам бенкету, присвяченому Даждьбожому Великодню. Кожен бере яйце, вдаряє об яйце сусіда, щоб воно розбилося, і очищає яйце. Його необхідно з’їсти, а шкаралупа кладеться в спеціальний ритуальний посуд на стіл. Потім виносять коровай – ще гарячий, з печі, — і кожен повинен відламати від нього шматочок і з’їсти. Це теж причастя сонця. Третім робиться сирник. Він повинен складатися з 12 шарів сиру, кожен шар просочують якимось сортом варення. І виходить, що всі шари різні. Це символ 12 знаків Зодіаку, 12 місяців, тобто те, що пов’язано з колесом року, з колесом часу. Потім шкаралупу цих великодніх яєць акуратно опускають в річки. У древніх слов’ян існувало повір’я, що їхні предки пішли у Індію (та у інші географічні області) ї, і там стали рахманами або брахманами. Шкаралупу пускають по річках, щоб вона допливла до Індії, і коли вона припливе, там дізнаються, що тут настав Великдень. І за 25 днів – з 5 по 30 квітня – шкаралупа допливає до Індії. Тому 30 квітня починають відзначати Рахманський Великдень. Такий обрядовий стіл сьогодні роблять дуже багато людей, відновлюючи давні традиції.
Завдання всього цього дійства дуже просте: сила сонця, сила життя, яка символізується яйцем, яка символізується короваєм, яка символізується сирником, повинна перейти від природи і від сонця на конкретну людину. І тоді ця енергія буде її забезпечувати, як мінімум, до літнього сонцестояння, потужним рухом удачі у всіх напрямках. Здоров’ям, силою, успіхом тощо.
Ігор Мехеда
