Цей мотив зустрічається в міфологічних системах Азії, Австралії, Північної Америки, Сибіру, а також у численних фольклорних традиціях Європи. Незважаючи на культурну різноманітність, світове дерево зберігає в усіх цих традиціях два ключові сенси — вертикальний і горизонтальний, які у біблійному контексті ототожнюються відповідно з «деревом пізнання» та «деревом життя».
Вертикальний вимір
У першому, вертикальному, вимірі світове дерево постає як своєрідна вісь світу, космічна колона, що з’єднує небо, землю і підземний світ. Це дерево шлях між божественним і людським, канал, через який відбувається передача сакрального знання. Саме тут біля коренів або стовбура, де відбуваються пророчі обряди, священні суди, об’явлення. Така модель властива шаманській традиції народів Північної Азії, де шаман під час ритуалу піднімається до верхнього світу або спускається до нижнього саме через дерево і символічну драбину, що долає межі між царствами буття.
Дерево в цій традиції є центром не лише простору, а й часу: через нього проходять трансцендентні енергії, і воно є місцем духовного народження чи відродження. У деяких версіях дерево уособлює також структуру всесвіту, в якому кожен рівень — небо, земля, підземелля, відповідає окремій сфері буття, а листя чи гілки символізують богів або духів, які контролюють ці сфери.
Горизонтальний вимір: дерево життя як джерело родючості
Інша форма світового дерева пов’язана не з вертикальною віссю, а з ідеєю центру земного буття — із плодючістю, безсмертям і оновленням життя. Дерево життя, посаджене в центрі космосу, — джерело, з якого походить усе живе. Його плід дарує вічне життя, а його знищення призводить до занепаду світу. Цей образ найчастіше з’являється у фольклорних пошукових міфах і казках, у яких герой вирушає на пошуки дерева, що може повернути молодість, вилікувати хворобу або врятувати світ. Дерево завжди охороняється надприродними істотами — духами, драконами, птахами — і доступ до нього можливий лише після випробувань, що очищають і трансформують героя.
Горизонтальне дерево — це ще й символ гармонії з природою, космічного порядку, де саме існування світу залежить від збереження його життєдайного центру. У багатьох культурах це дерево пов’язане з жіночим началом, землею-матір’ю, родючістю та відновленням.
Світове дерево — універсальний міфологічний символ, що поєднує в собі вертикальні й горизонтальні структури космосу, функціонуючи як канал між різними рівнями буття або як джерело життєвої енергії. Його образ, присутній у численних культурах, слугує метафорою людського прагнення до пізнання, безсмертя, сакрального порядку та відновлення. Різноманіття форм світового дерева не применшує його глибину — навпаки, свідчить про глибоке вкорінення цієї ідеї у світогляді людства.
Іван Гудзенко
