Понтифікат Віктора I
Після смерті святого Єлевтерія у 189 році, Віктор I став папою і негайно почав утверджувати римську владу в ранній християнській церкві. Одним з найважливіших питань, яке він взявся вирішувати, було визначення дати святкування Великодня.
Суперечка про Великдень
У той час існувала значна різниця у святкуванні Великодня між християнами Риму та християнами з Малої Азії. Християни в Малій Азії святкували Великдень 14 нісана, відповідно до єврейського календаря, незалежно від дня тижня, тоді як римляни святкували його наступної неділі. Віктор I намагався змусити християн з Малої Азії прийняти римську дату Великодня.
Віктор погрожував відлученням від церкви Полікрату, єпископу Ефесу, та іншим єпископам Малої Азії, якщо вони не погодяться з римською практикою. Коли вони відмовилися, він дійсно відлучив їх. Однак вирок був пізніше скасований, оскільки азіатські церкви залишалися в спілкуванні з Римом.
Погроза Віктора була першим відомим папським актом, спрямованим на вплив на церковні справи східних патріархів. Це вказувало на зростаючу роль римського папи як лідера всієї християнської церкви, а не лише римської громади.
Зміна офіційної мови
При Вікторі латинь замінила грецьку як офіційну мову римської церкви. Це було важливим кроком, який сприяв поширенню християнства на захід та зміцненню позицій римського єпископату. Сам Віктор писав латиною, що також сприяло зміцненню цієї мови в церковній практиці.
Боротьба з єрессю
Папа Віктор I також активно боровся з єресями. Він провів кілька синодів у Римі, щоб розглянути динамічну монархічну єресь, яку проповідував візантійський купець Теодот Шкіряний. Теодот навчав, що Ісус був звичайною людиною до свого хрещення, коли на нього зійшла божественна сила (dynamis). Віктор відлучив Теодота від церкви, що стало ще одним проявом рішучості та впливу римського папи.
Спадок Віктора I
Віктор I зробив значний внесок у розвиток ранньої християнської церкви та зміцнення позицій римського єпископату. Його дії, спрямовані на уніфікацію церковних практик та боротьбу з єресями, заклали основи для подальшого зростання впливу римського папи.
Його наступником став святий Зефірін, який продовжив розпочату Віктором справу. Пам’ять про Віктора I зберігається в історії церкви як про одного з перших пап, що активно втручався у церковні справи за межами Риму.
