Ранні роки та обрання папою
Лев III був кардиналом, коли 26 грудня 795 року його обрали наступником папи Адріана I. Наступного дня він був висвячений на папський престол. На відміну від свого попередника, який намагався зберегти незалежність Риму в умовах зростаючого відчуження між Сходом і Заходом, Лев негайно поступився Карлу Великому, визнавши його патрицієм римлян. Це рішення визначило його політику на наступні роки.
Напад і втеча до Карла Великого
25 квітня 799 року під час римської процесії на Лева напали, підбурювані прихильниками Адріана I. Вони звинуватили його в поганій поведінці та намагалися осліпити й видалити йому язик, щоб позбавити права на папство. Леву вдалося втекти через Альпи до свого покровителя Карла Великого в Падерборн. Деталі переговорів між Левом і Карлом залишаються невідомими, але в листопаді Лев повернувся до Риму під охороною франків, які дискредитували його обвинувачів і заарештували їх.
Коронація Карла Великого
Конфлікти в Римі продовжувалися, що змусило Карла Великого восени 800 року прибути до міста, щоб «відновити стан церкви». 23 грудня в присутності Карла Великого Лев урочисто зняв з себе звинувачення. Два дні потому, на великому зібранні в базиліці Святого Петра, Лев несподівано коронував Карла Великого як імператора. Цей акт встановив прецедент, що імператорську корону міг надавати лише папа, і зміцнив позицію Лева як релігійного та політичного лідера. Проте цей крок поглибив розкол між Сходом і Заходом, викликавши тривале суперництво.
Протидія адопціонізму та догмат Filioque
Лев III рішуче виступав проти адопціонізму, доктрини подвійного синівства Христа, засуджуючи вчення архієпископа Еліпанда з Толедо, Іспанія. Він також підтвердив догматичну правильність пункту Filioque (доктрина про те, що Святий Дух походить як від Отця, так і від Сина), який було введено в Нікейський символ віри. Оскільки східні церкви завжди відкидали це положення, Лев закликав, щоб символ віри не співався на публічній літургії, намагаючись зберегти мир з греками.
Взаємини з Карлом Великим
Попри дружні стосунки між папою та імператором, Карл Великий контролював імперську адміністрацію та церковну реформу. Після смерті Карла Великого в 814 році ненависть римської знаті до Лева знову проявилася. Він наказав стратити кількох змовників і подав звіт про свої дії Людовіку, новому імператору.
Висновок
Святий Лев III залишив значний слід в історії церкви своїми рішучими діями, релігійними реформами та політичними рішеннями. Його коронація Карла Великого мала далекосяжні наслідки, встановивши новий порядок відносин між церквою та державою. Попри виклики та конфлікти, Лев III зумів зміцнити позицію папства та вплинути на подальший розвиток християнства в Європі.
Іван Гудзенко