Іполит народився близько 170 року, ймовірно, в Римі. Він швидко здобув визнання як видатний богослов і лідер ранньої християнської церкви. Його діяльність як богослова та вченого була відзначена великою кількістю творів і активною участю в церковних суперечках.
Суперечка з папами Зефіріном та Калікстом I
Під час понтифікату святого Зефіріна (бл. 199–217 рр.), Іполит став активним критиком папи, звинувачуючи його в модалізмі. Модалізм — це єресь, яка стверджувала, що всі три особи Трійці перебувають у Христі, і що імена Батько і Син є лише різними позначеннями для одного предмета. Іполит був прихильником доктрини Логосу, яка розрізняла особи Трійці, представляючи Бога як одиницю, яка, хоч і неподільна, є множинною.
Іполит також виступав проти Калікста I, наступника Зефіріна, критикуючи його за ліберальне ставлення до відпущення гріхів. Калікст дозволив прощення серйозних гріхів, таких як подружня зрада, що Іполит вважав неприйнятним. Це призвело до розколу в церкві, де Іполит очолив групу дисидентів і став першим антипапою.
Антипапство та заслання
Після обрання Калікста I папою, Іполит відійшов від римської громади і почав керувати своєю групою. Він продовжував правити як антипапа під час понтифікатів святих Урбана I (222–230) і Понтіана (230–235). У 235 році під час переслідування християн імператором Максиміном, Іполит і Понтіан були засланні до копалень на Сардинії.
На Сардинії Іполит примирився з Понтіаном і закликав своїх прихильників об’єднатися з Римом. Перед своєю смертю обидва папи пішли у відставку, що дозволило обрати нового папу, святого Антера (235–236), тим самим поклавши край розколу. Після їхньої смерті папа св. Фабіан (236–250) наказав привезти їхні тіла до Риму для урочистого поховання.
Літературна спадщина
Іполит був видатним вченим. Його найважливішою працею вважається «Філософумена», частина більшої роботи під назвою «Спростування всіх єресей», яка прагнула показати, що різні християнські єресі походять від фальшивих язичницьких філософій.
Іншою важливою працею, яка зазвичай приписується Іполиту, є «Апостольська традиція». Цей церковний порядок, збережений лише в пізніших версіях, висвітлює обряди та літургії, які використовувалися в Римі на початку 3-го століття.
Висновок
Святий Іполит Римський був визначною постаттю раннього християнства, чиї теологічні праці та діяльність залишили значний слід в історії церкви. Хоча його життя було позначене суперечками та розколами, його прагнення до чистоти доктрини та церковної дисципліни мали довготривалий вплив. Примирення з церквою та спільне мученицьке свідчення на Сардинії засвідчили його відданість вірі, і він залишається шанованим святим у християнській традиції.
Іван Гудзенко
