Фрументій народився у Тирі та здобув освіту філософа і богослова. У 340-х роках він разом зі своїм супутником, імовірно братом Едесієм, потрапив у полон до ефіопів. Обох юнаків було доставлено до двору аксумського царя, де вони поступово здобули довіру монарха. Фрументій та Едесій стали державними службовцями, а згодом отримали важливі адміністративні посади.
Після смерті царя Фрументій залишився при дворі цариці-вдови як радник і наставник спадкоємця престолу Езани. Використовуючи свій вплив, він забезпечив релігійну свободу для християнських купців із Римської імперії, які відвідували Аксум, та почав власну проповідницьку діяльність.
Висвячення та церковна місія
Близько 347 року Фрументій відвідав Александрійського патріарха Афанасія Великого. Той визнав його заслуги й висвятив на єпископа Ефіопії. Афанасій доручив Фрументію завдання адаптувати біблійні й літургійні тексти грецького християнства до місцевої культури, мови та символів. Це стало основою для тривалого зв’язку між коптською та ефіопською церквами. Повернувшись до Аксуму, Фрументій заснував єпископську кафедру, організував будівництво церков і сформував структуру ранньої Ефіопської церкви. Він охрестив царя Езану, який офіційно проголосив християнство державною релігією.
Богословські суперечки та значення
У період конфліктів навколо аріанства Фрументій послідовно дотримувався позиції Александрійської православної школи, що викликало ворожість з боку візантійського імператора Констанція II. Незважаючи на політичний тиск, він залишався відданим православному вченню та зміцнював позиції церкви в Ефіопії.
Його сучасник, історик Руфін Аквілейський, зберіг розповіді Едесія про діяльність Фрументія. У них згадується, що ефіопи шанобливо називали його «абуна» — «отче наш». Цей титул і досі використовується для позначення патріарха Ефіопської православної церкви.
Фрументій увійшов в історію як «апостол Ефіопії», адже саме він заклав підвалини однієї з найдавніших християнських церков світу.
Іван Гудзенко
