Народилася Іраїда ІІІ століття нашої ери в місті Олександрія. Її батько був священиком. Оскільки християн ненавиділи римські язичники, за ними постійно слідкували, заарештовували і відправляли до в’язниць. Усе це відбувалося при Максентії, римському імператору. Коли Іраїда пішла набрати з джерела води, побачила великий корабель, а на нім пливли ув’язнені в оковах, це в основному чоловіки, жінки, священнослужителі, ченці доля яких вирішувалася одним розчерком пера (йдеться про приготовлені тортури, мученицьку смерть тим, що відмовилися поклонятися і служити неправдивим богам).
Вона відчула полум’я любові і бажала розділити з іншими таку ж участь. Кинувши водонос, дівчина приєдналася до тих, що страждають за віру в Христа Спасителя, Сина Божого. Кораблем припливли до єгипетського Антіполя. Іраїду жорстоко катували, просячи зректися християнської віри і визнати римських божків. Іраїда виявилася стійкою і незламною. Через відмову вклонитися ідолам, її піддавали різноманітним тортурам. Зрештою після багатьох тортур, дівчині відсікли голову. Вона прийняла мучеництво у 308 році після Різдва Христового.
Побачивши мужність Іраїди перед своєю смертю , інші ув’язнені вирішили слідувати такому прикладу. Вони не боялися смерті, знаючи, що існує перехід від тимчасового життя до вічності і ніякі скарби цього світу не можуть зрівнятися з духовними, котрі набуває людина всередині себе. А тому це життя мінливе, а інше – воскресіння душі і перебування її разом з Царем слави і правди, Єдиним Богом. Служіння земне є його продовженням в Царстві Небесному. Ось що стало головним для тих, хто прийняв муки заради Спасителя. Християни східного обряду шанують пам’ять мучениці 18 вересня.
Панас Вернигора
