У 1316 році вона вийшла заміж за Ульфа Гудмарссона, майбутнього губернатора провінції Неркі. Шлюб тривав близько трьох десятиліть, і подружжя вирізнялося побожністю та активною участю в християнському житті. У шлюбі народилося восьмеро дітей, серед яких Катерина Шведська, яка пізніше також була канонізована як свята.
Духовна трансформація після смерті чоловіка
Поворотним моментом у житті Бригіти стала смерть чоловіка в 1344 році. Після цього вона вирішила повністю присвятити себе аскезі, молитві та служінню Богові. Оселившись поблизу цистерціанського монастиря Альвастра, вона вела відлюдницьке життя. Саме в цей період вона почала систематично фіксувати свої одкровення, які продиктовувала пріору Пітеру Олафссону. Той перекладав їх латиною, завдяки чому тексти поширювалися далеко за межами Швеції.
Одне з видінь спонукало її заснувати новий чернечий орден. Цей задум втілився лише через багато років у 1370 році Папа Урбан V офіційно визнав орден Найсвятішого Спасителя (бригітинок). Цей жіночий орден вирізнявся подвійною структурою, де жінки і чоловіки (в окремих частинах монастиря) вели життя у строгій аскезі та молитві.
Місіонерська діяльність і паломництва
У 1350 році Бригіта здійснила подорож до Риму. Первинною метою було отримання папського схвалення для її ордену, однак перебування в центрі християнського світу перетворилося на тривале духовне служіння. Вона залишалася в Римі до самої смерті, за винятком окремих паломництв, зокрема до святих місць християнства. Її супроводжувала дочка Катерина, яка також брала участь у благодійних та релігійних ініціативах.
Бригіта активно займалася духовним наставництвом, зокрема серед знаті, але також надавала допомогу нужденним, хворим і бездомним. Вона неодноразово виступала проти розкоші духовенства і політичних конфліктів, зокрема намагалася вплинути на завершення Авіньйонського полону папства та повернення Святого Престолу до Риму. Її діяльність вирізнялася рішучістю, силою переконання та внутрішньою харизмою.
В одному з останніх видінь вона отримала наказ відвідати Святу Землю. Ця подорож у 1372 році була важкою, але глибоко символічною. Після повернення до Риму її здоров’я погіршилося, і 23 липня 1373 року вона померла. Її тіло було перевезене до Швеції та поховане в монастирі Вадстена центрі ордену бригітинок.
Канонізація та спадщина
Бригіта Шведська була канонізована 8 жовтня 1391 року. У середньовічній Європі її шанували не лише як святу, а й як пророчицю та носійку Божого слова.
У 1999 році Папа Іван Павло ІІ проголосив Бригіту однією з покровительок Європи поряд зі святою Терезою Бенедиктою від Хреста та Катериною Сієнською. Таким чином було підкреслено її внесок у релігійне, культурне й моральне відродження європейської християнської цивілізації.
Іван Гудзенко
