Фонетична структура
Склад «ом» складається не з двох, а з трьох елементів: а–у–м (у санскриті а та у зливаються в звук о). Кожна частина цього триєдиного звуку несе багатошарове символічне значення:
а — символізує земний вимір, початок, матеріальний світ;
у — поєднує земне й небесне, уособлює простір, рух, свідомість;
м — символ кінця, завершення, занурення в абсолютну тишу, що символізує трансцендентну реальність.
Таким чином, цей священний склад постає як акустичний і метафізичний образ цілого космосу. Він репрезентує три світи (землю, атмосферу та небо), три аспекти людського буття (думка, мова, дія), три ґуни (саттва — добро, раджас — пристрасть, тамас — темрява), а також три священні ведичні писання (Рігведу, Яджурведу та Самаведу).
Філософське значення
Особливе місце «ом» займає у філософських школах індійської думки. У Мандук’я-упанішаді цей склад проголошено символом Брахмана — абсолютної реальності. Медитація на «ом» ототожнюється з шляхом пізнання єдності індивідуального атмана і вселенського Брахмана.
У ведичній та постведичній традиції «ом» вважається не лише звуком, але й вібрацією, що пронизує буття. Ця концепція набуває подальшого розвитку в практиках, де повторення та слухове зосередження на «ом» розглядаються як засіб досягнення внутрішньої тиші, гармонії та містичного досвіду.
Ритуальне використання
З найдавніших часів «ом» промовляли на початку і в кінці молитов, гімнів і ритуальних співів. Він став невід’ємною частиною індуїстської літургії, а з VI століття письмовий символ «ॐ» почав використовуватися для позначення початку текстів у рукописах і написах.
У йозі спів «ом» супроводжує медитації, пранаяму та асани. Його вважають «пранадзвукoм», що налаштовує свідомість на гармонію зі Всесвітом. Сучасні практики йоги в усьому світі завершуються колективним співом «ом», що має на меті єднання групи та налаштування на духовний стан.
Іван Гудзенко
