Взагалі, писемна традиція мандеїв є дуже широкою та різноманітною, складається, насамперед, з ритуальних книг, що містять у собі літургії, молитви, гімни, в тому числі й коментарі, теологічні або ж міфологічні трактати, ілюстровані сувої, легенди і магічні тексти. На жаль, імена й біографічні характеристики авторів, редакторів чи компіляторів – досі залишаються невідомі, а це – унеможливлює подання точних свідчень стосовно походження мандейської літератури та її років існування. Тлумачення текстів є доволі не простою, а проблематичною справою, оскільки сюди тісно вплетені матеріали як раннього, так і пізнього періоду.
Імовірно, зібрана кількість творів мандеїв вже існувала перед нападом ісламу на їхні поселення в Месопотамії. Інші мандейські тексти, здебільшого, переходили у форму сувоїв раннього періоду (диванів), ілюструвалися у звичному для них художньому стилі. Велика кількість магічних текстів написана на вазах, або свинцевих таблицях, період їхнього датування припадає на ІІІ – ІV століття нашої ери.
Сучасним дослідженням передачі писемного тексту було встановлено, що літургічні та поетичні писання могли виникнути ще в ІІІ столітті. Письмові тексти, згідно із науковими припущеннями, могли розвиватися у ІІ столітті нашої ери, а, можливо, й раніше, проте стародавня релігійна традиція все ж таки збереглася. Ймовірно, вона зародилася у Палестині та Сирії, і в усній формі могла бути передана в Месопотамію.
Особливо важливими текстами для віри мандеїв залишаються: Гінза (Скарбниця) та Сідра раба (Велика книга), яку вважають повним зібранням мандейських писань. Велика книга мандеїв складається із двох частин. Перша її велика частина, що називається: «Гінза яміна» (Права гінза), є збіркою майже вісімнадцяти трактатів дидактичного, космологічного і теологічного, етичного змісту. Друга частина отримала назву: «Гінза смала» (Ліва гінза); остання її частина: «Сідра д — нішмата» (Книга Душ) розповідає нам про сходження душі у світ світла. Ще одним зібранням писання мішаного типу є «Драша д-яхья» (Книга Іоана) «Драші д-малкі» (Книга Царів, Ангелів).
В основних частинах мандейських писань йдеться про проповідь Іоана Хрестителя, промову Сима, з’явлення Аноша (Єноха) в місті Єрусалимі та незвичайну історію навернення Міріай до текстів писання богослужбового характеру відносять: «Канонічний молитовник», у якому, насамперед, зібрані усі необхідні літургійні гімни, молитви та ритуальні настанови. Мандеї називають його коластою, що, в доступному перекладі з їхньої мови, означає – зібрання гімнів. Найцбільш цікавим є те, що дві частини коласти містять літургію хрещення (машбуту), а також месу, що відправляється в пам’ять померлого – масікту (сходження душі). Сьогодні, ці дві частини коласти використовуються у релігійній культово-обрядовій практиці мандейських жерців.
У місті Оксфорд було опубліковано низку циклів ритуальних мандейських текстів, в які увійшли: весільна церемонія, ритуал рукоположення жерців віри мандеїв, що називався «вінчанням», інший ритуал був пов’язаний з очищенням жерця, що осквернився; езотеричні тлумачення ритуалів та церемоній, Сувій Підвищеного Царювання. Велика чисельність писань є доступною тільки для мандейських жерців, має назву: «Алф трісар шуалія» (в перекладі, означає – 1012 запитань ). В одному із сувоїв, під назвою: «Діван Абатхур», розповідається про сходження душі через Небесні струмки планет. Знаків Зодіаку (Діван награвата), що тим самим подає нам хоча б якусь уяву про традиційний мандейський світогляд. Є ще один текст, який містить у собі часткові історичні свідчення, його називають: «Харан гавайта» (з перекладу мандеїв – Діван Великого Одкровення). Допоміжним текстом щодо складання гороскопів слугує Асфар малваші (Книга знаків Зодіаку), в даруванні езотеричного мандейського ім’я – малваша (імена). Відсутність таких історичних свідчень – унеможливлює процес відстеження історії мандеїв на початковій і ранній стадіях. Магічні мандейські тексти містять для нас елементи міфології, особливо – імена духів та демонів. Такий факт цілком узгоджений з науково-дослідницькими даними стосовно історії традиційної літератури мандеїв, що має міфологічний та теологічний характер.
Таке дослідження вказує на можливість походження віри мандеїв та історію їхнього впливу на навколишнє культурне середовище, що бере свій початок від іудейського хрещення та біблійних нарисів, має безпосереднє відношення до стародавніх месопотамських наслідків, які, зазвичай, можна помітити: у магічних ранніх християнських гностичних текстах, персидській (іранській) зороастрійській культурі. Новизна культури мандеїв полягає в унікальній переробці складових її частин, що була взята за основу автономної релігії, історія становлення якої не ґрунтувалася б на переробці якихось чужих ідей або ж традицій.
ІД
