Осередками сучасних досліджень залишаються Університет Відня та Австрійська академія наук, де активно розвиваються логіка, епістемологія, філософія науки та мови.
Спадщина аналітичної строгості
Сучасна австрійська філософія зберігає головну рису своєї традиції — методологічну ясність. Вона орієнтована на точний аналіз понять, аргументативну дисципліну та співпрацю з природничими науками.
Особлива увага приділяється:
- філософії науки і методології дослідження
- формальній логіці
- теорії аргументації
- аналітиці мови
Ці напрями є продовженням лінії, що бере початок від Брентано і проходить через Віденський гурток та Вітгенштейна.
Переосмислення логічного позитивізму
Сучасні австрійські дослідники вже не поділяють жорсткого верифікаціонізму, але зберігають інтерес до проблеми наукового раціоналізму.
Розвиваються дискусії навколо:
- меж наукового пояснення
- інтерпретації теорій
- ролі моделей у пізнанні
- зв’язку науки і суспільства
Таким чином, австрійська філософія науки стала більш гнучкою і відкритою, зберігаючи інтелектуальну дисципліну.
Етика і політична філософія
Після досвіду тоталітаризму ХХ століття значна увага приділяється етичній проблематиці. Розглядаються питання прав людини, ліберальної демократії, біоетики та соціальної відповідальності науки. Тут простежується спадкоємність із критичним раціоналізмом Карл Поппер, хоча сучасна дискусія має значно ширший теоретичний спектр.
Міжнародний характер традиції
Більшість сучасних австрійських філософів працюють у тісному контакті з англо-американською аналітичною філософією. Публікації англійською мовою і міжнародні конференції зробили австрійську філософію частиною глобального інтелектуального простору.
Це означає, що сьогодні австрійська традиція менше пов’язана з локальною культурною специфікою і більше — з універсальною аналітичною методологією.
Іван Гудзенко
