Мова йтиме про те яке важливе значення має страсний тиждень для нас, християн. Як його сприймають у своїй свідомості люди, які проводять свій час у розвагах, музиці, піснях непристойного характеру. Чи усвідомлює суспільство з якою євангельською подією є тісно пов’язаний цей період? І чи усвідомлюють люди через що довелося пройти Господу Ісусу Христу, що дарувати нам вічне спасіння?На превеликий жаль, небагато усвідомлюють це, намагаючись пристосуватись під сучасний техногенний світ,віддаючись повністю у руки свавілля і цілковитої свободи, без віри у Бога і вічне життя. Адже, коли людина не сповідує Бога своїм серцем і душею, то для такої немає і вічного життя. Тоді виникає питання: для чого Христос прийшов у світ? Яка була Його мета? Заради кого Він приніс Себе в жертву на Голгофському хресті? Кого Він намагався наблизити до Бога? Що означало воскресіння тіла Ісуса Христа? Через Кого ми з вами отримали вічне життя?
Напевне проста людина, яка зовсім далека від релігійного життя, не зможе дати відповіді на ці питання, лише істинно віруючий християн може допомогти розібратись, пояснити і розтлумачити і дати правильну відповідь тим, хто ще не далекий від Божої істини. Сьогоднішнє суспільство настільки секуляризоване, одні охоплені різними політичними вподобаннями, інші хваляться писком моди, ще інші божеволіють від багатства. Але рано чи пізно цьому усьому настане кінець після другого приходу Ісуса Христа в славі Отця Небесного, Якого оточуватимуть Сили небесні, бо перед Його знаменням схилиться коліно усіх земних (тут потрібно розуміти усе людство).
Християнин повинен спів страждати з Ісусом Христом, усвідомлюючи той шлях, який довелося пройти Йому. А тому Він пророкує апостолам про Свої страждання, смерть і воскресіння. Апостоли – прості рибалки взагалі нічого не розуміють, лише один учень Іоанн Богослов сприймав кожне слово, що виходило з уст Божественного Вчителя.
Ісус Христос розкриває есхатологічне вчення, в якому передбачає різні ознаки кінця світу, друге явлення Сина Божого на Землю і суд над беззаконниками, відступниками, благословення тих, що жили праведним,благочестивим, духовно чистим життям по вірі, і успадкування ними Царства Божого, що було приготовано від початку створення світу.
Ісус вмиває ноги учням на Таємній вечері, принижуючи себе до становища слуги, благословляє хліб і чашу з вином, роздаючи їх Своїм учням, які навіть не здогадуються, що приготовив цей світ для Спасителя. Лише зрадник Юда, якого Ісус Христос намагався спасти, засліпився тридцятьма шекелями срібла, продавши невинного Вчителя.
Як Людина, Ісус Христос переживає, страждає, Його переповнює відчуття страху, Він сумує, просить Отця Свого, щоб минула Чаша Його страждань, Його охоплює самотність, відчуває, що учні залишать Його. Навіть самовпевнений апостол Петро, який був готовий піти за Нього « і в вогонь і в воду» тричі зрікся Господа, коли двічі проспівав півень.
Господь, готуючись до звершення діла спасіння, наперед прорік апостолам, що Його буде віддано у руки розбійників, вбито, і на третій день Син Божий воскресне із мертвих. У Гетсиманському саду Він підбадьорював апостолів, щоб дух мав владу над тілом, закликав помолитися разом з ним, але людська слабкість завадила підтримати Ісуса Христа під час Його страстей. Приходить до апостолів Якова, Петра і Івана і знаходить їх сплячими.
Вдруге йде молитися, складаючи докупи руки, просить Отця , щоб мимо пройшла Чаша страждань, Свою людську волю поєднує з божественною: «Не Моя, а Твоя нехай буде воля!» Під час напруженої сильної молитви з’явився ангел і укріпляв Його божественною силою, і краплі поту Христа були подібні на дві краплі крові, що падали на камінь.
Ісус Христос застає вдруге апостолів під час сну, промовляючи: «Не могли попильнувати й години, ось наближається мій зрадник!». Іуда Іскаріот зраджує Христа поцілунком, тим самим віддаючи Його в руки беззаконних людей, прирікаючи на хресну смерть. Після цього у нього пробуджується совість, що він видав первосвященикам в нічому не винну Людину, диявол спокушує зрадника, і цей зрозумівши неправильність свого вчинку пішов за місто і повісився на дереві, що росло на гончаревій землі, яку за 30 срібників викупили первосвященики.
Христа почав допитувати голова Синедріону – первосвященик Кайяфа, чи той є дійсно Сином Божим, а в результаті правильних слів Христових, розірвав на собі священну одежу, вважаючи це зневагою Бога. У той момент один із слуг вдарив Ісуса по щоках, коли Він говорив істину, що дійсно є Сином Божим. Від первосвященика Його повели до іудейського царя Ірода, який бажав побачити, хоча б одне чудо створене Христом, але Спаситель цього не зробив. Воїни сильно побили Ісуса і відвели до прокуратора Понтія Пілата.
Понтій Пілат був відомий у Юдеї, що була провінцією Римської імперії, про його правові методи було відому кожному із євреїв. А от єрусалимський Синедріон не мав права заарештувати Ісуса Христа без слідства, вони мали право взяти Його під варту. Член синедріону Никодим, які вів таємні бесіди з Христом вказав на беззаконні зусилля єрусалимського синедріону: «Чи судить закон людину, якщо спершу не вислухає її і не дізнається, що вона робить».
Первосвященики, книжники і старійшини дуже боялися Ісуса Христа, а тому озброїлись проти Нього мечами і киями — прикриттям своїх власних беззаконь. Продаж Христа Спасителя за тридцять срібників – це ціна раба, яка була потрібна їм для того, щоб принизити Проповідника. Поступок Іуди Іскаріота став символ відречення від Господа і зради заради користолюбства.
Не дуже релігійні, а заполітизовані первосвященики віддають у руки Пілата Ісуса Христа, вимагаючи смерті і звільнення вбивці Варави. Невинного засуджують, а винного звільняють, тоді виходить непогана судова система. Христа засуджують до хресної смерті як злочинця, Вараву ж відпускають на волю.
Римські легіонери бичують «скорпіонами» тіло Ісуса Христа, глумлячись над Ним, кладуть терновий вінок на голову, який пронизує і впивається у скроню Того, що дарував любов, одягають у легіонерський червоний плащ, б’ючи тростиною по голові істинного Сина Божого. Кладуть на Його плечі важкий кедровий хрест, заставляючи нести Його до гори Голгофи. За римським законом, Його роздягають аж до нижньої одежі, і кладучи на хрест – вбивають цвяхи у пречисті руки, і ноги, прибиваючи над ним напис Понтія Пілата, що був написаний трьома мовами: грецькою, римською і єврейською.
Діва Марія і Іван Богослов споглядають на тяжкі муки Спасителя і сприймаються болем у серці. Господь молиться Отцеві за своїх розпинателів, які навіть не усвідомлюють, що чинять, а після звершення діла спасіння віддає свій дух Отцеві Небесному. Сотник Лонгин, проколюючи правий бік ребра Спасителя бачить надзвичайне чудо: кров і вода витікають з них.
Один воїн засвідчує, що Христос є істинним Сином Божим, через Якого відбулося спасіння усього людства і світу.
Богдан Стрикалюк
Магістр релігієзнавства
