Значення в юдейській традиції
У юдаїзмі Єврейська Біблія включає не лише етичні вчення, але й історичний наратив, який є ключовим для розуміння юдейської ідентичності та зав’язаного з Богом обітованого краю. Вона складається з 24 книг, включаючи Тору (перші п’ять книг, приписувані Мойсею), Невіїм (пророки) та Кетувім (писання). Основні теми включають монотеїзм, моральну поведінку та божественні обіцянки.
Інтерпретація в християнстві
У християнстві Старий Завіт розглядається через призму Ісуса Христа як виконання старовинних пророцтв та обіцянок. Християни вбачають у Ісусі Месію (Христа), Спасителя людства, що приносить спасіння. Старий Завіт відіграє ключову роль в християнській теології, виправдовуючи роль Ісуса як вершителя божого плану для людства.
Розвиток канону Старого Завіту
Термін «Старий Завіт» був вперше вжитий Мелітоном Сардійським у 2 столітті н.е., відображаючи його місце як попередника Нового Завіту в християнській думці. Християнський Старий Завіт є довшим за єврейський канон, що частково пов’язано з тим, що християнські редактори поділяли деякі твори на окремі частини та включали тексти, яких немає в єврейській Біблії. Наприклад, у той час як єврейський канон складається з 24 книг, у римо-католицькій традиції Старий Завіт містить 46 книг, а у більшості протестантських церков 39 книг.
Різні канони відображають теологічні відмінності і історичний розвиток у межах християнства, що впливає на спосіб, яким різні конфесії тлумачать і застосовують вчення Старого Завіту. Різноманітність тлумачень включає алегоричне читання, типологічні зв’язки з Христом, а також етичні вчення, що залишаються актуальними для сучасного християнського життя.
Старий Завіт залишається свідченням впливу стародавніх єврейських писань на юдейську і християнську віру. Його вчення продовжує формувати моральні цінності, теологічні дискусії та культурне надбання протягом тисячоліть, підкреслюючи його беззмінну актуальність для розуміння релігійних переконань і практик мільйонів людей по всьому світу.
Іван Гудзенко
