Історія релігійРелігія

Стародавня іранська релігія: вірування та практики

Стародавня іранська релігія являє собою складний комплекс вірувань і практик, що виникли серед культурно та лінгвістично споріднених народів, які населяли Іранське плато та його прикордонні території, а також регіони Центральної Азії від Чорного моря до сучасного Хотану (Китай).

Відмінності між північними та південними іранцями

Стародавня іранська релігія: вірування та практики

Північні іранці, яких у класичних джерелах називали скіфами (або саками), населяли степи та значно відрізнялися від південних іранців. Проте в релігії та культурі вони мали багато спільного з давніми індоарійськомовними народами Індійського субконтиненту. Також були значні запозичення з Месопотамії, особливо в західному Ірані. Від підйому Мідійської імперії іранська релігія та культура мали глибокий вплив на Близький Схід, і навпаки, Близький Схід мав вплив на Іран.

Завоювання Ахеменідської династії Олександром Македонським часто розглядається як завершення періоду стародавньої іранської релігії. Однак її впливи тривали протягом пізнішої історії, і деякі форми цієї релігії збереглися до теперішнього часу. Важливо розглядати стародавню іранську релігію окремо від зороастризму, хоча вони мають спільні риси.

Наше розуміння стародавньої іранської релігії базується на текстових та матеріальних джерелах. Текстові джерела включають як місцеві, так і іноземні, зокрема грецькі джерела, такі як Геродот. Проте їх інформація не завжди надійна. Основні місцеві джерела — ахеменідські царські написи давньоперською мовою та Авеста, зороастрійські священні писання.

Ахеменідські написи та Авеста

Царські написи, особливо Дарія та його сина Ксеркса I, здебільшого є пропагандистськими матеріалами, багатими на релігійні згадки. Вони мають велику перевагу в тому, що фіксуються в часі та місці. Авеста, хоча і відносно недавня, містить матеріали глибокої давнини, серед яких «Ґати» пророка Заратустри та «Яшти», збірки віршів, присвячених різним божествам.

Інші джерела та впливи

Давньоіндійська ведична література, особливо Рігведа, є незамінною для історичної реконструкції розвитку іранської релігії. Рігведа, збірка понад 1000 гімнів різним божествам, датована періодом приблизно з 1300 до 900 років до н.е.

Висновок

Стародавня іранська релігія є складним і багатогранним феноменом, який зазнав численних впливів і сам впливав на інші культури. Вона поєднувала елементи вірувань і практик різних народів та розвивалася протягом тисячоліть, залишивши глибокий слід у світовій історії.

Іван Гудзенко

Яка твоя реакція?

Радість
0
Щастя
0
Любов
0
Не завдоволений
0
Тупо
0

Интересно почитать:

Также в категории:Історія релігій