Чотири літери брехні
Давайте розберемо абревіатуру СРСР по буквах і побачимо настільки назва держави відповідала дійсності.
Союз. Чисто формально, Радянський Союз був федерацією. Хоча на початку комуністичні уряди УСРР, БСРР та ЗФСРР[1] увійшли до СРСР достатньо добровільно, без завоювання зі сторони РФСРР, хоча під політичним тиском.
Наступного ж дня, «червона» держава стала унітарною. А згодом надцетралізація всіх і всього набули таких форм, що, напевне, цей «рекорд» ніхто на сьогодні не побив. Знову ж, по законах, «союзні» республіки могли вийти зі складу «єдиного і неділимого», але ж всі прекрасно знають, що навіть за думки про таке каралися відповідними органами. В Україні це ми чітко бачимо на прикладі: Української Комуністичної партії – за часів НЕПу, і Української робітничо-селянської спілки Левка Лук’яненка – за часів відлиги.По-суті, СРСР був російським державним утворенням, і тому тут доречна така назва: Російська Червона Імперія. Ради об’єктивності, Автор хоче зазначити, що в кінці свого існування – після прийняття «актів про державний суверенітет» — згадувана держава і справді стала федерацією.
Радянських. Згадаймо знамените гасло більшовиків: «Вся влада радам !». Власне тут і виражена вся суть радянської влади: монополія влади знаходиться у руках все можливих рад депутатів від народу. Спочатку і справді солдатські, робітничі, селянські та навіть матроські ради народних депутатів мали достатньо впливову владу.
Але вже під час громадянської війни, більшовики створили все можливі «комбіди» (комітети бідноти), «чека» (надзвичайні комісії) та всілякі «коми» (комітети). Того ж моменту радянська влада, як така, стала лише формальністю. Натомість встановилася найбільша вада марксизму-ленінізму будь-якого виду – партійно-номенклатурна диктатура. Недарма противники більшовизму в той час висунули альтернативне гасло: «Радянська влада — без більшовиків !».
Соціалістичних. Автор знову ж повториться, але соціалізм, як такий, не був досягнутий в жодній із країн світу. Була або імітація, або катастрофічна невдача реалізації. Хоча питання про соціально-економічний устрій совка є дискусійним, і тому винесеться окремо в кінці даної статті.
Республік. Єдине слово, що хоч якось відповідало дійсності. Навряд чи хто при здоровому глузді скаже, що СРСР – монархія. Не та форма правління там була, тоді як до КНДР є питання. Правда, необхідно зазначити, що все-таки не «республік», а «республіка». При чому російська.
Підсумовуючи, все вище викладене, на виході отримуємо не СРСР, а РНПНР – Російська Надцетралізована Партократна Недосоціалістична Республіка .
Радянський Союз згідно класифікації соціалістичних ідей
Автор, на основі різноманітних даних, створив свою класифікацію соціалізмі (далі С.). В даному підзаголовку йтиметься мова лише про ті концепції, що мали місце в СРСР: більшовизм, сталінізм, неосталінізм («застой») і єврокомунізм (передбачувана ідеологія М. Горбачова). Решта соціалістичних концепцій буде розглянута в іншій статті.
Класифікацію буде проводитися наступним чином: опишемо типи та види соціалізмі; визначимо приналежність «радянських» ідеологій до класифікації. Також Автор вставить свій короткий коментар/п’ять копійок/комент.
Перехід до соціалізму (тобто соціалістичного суспільства).
1) Еволюційний С. Як видно із назви, передбачає поступовий та довготривалий перехід від капіталістичного ладу до власне соціалістичного. Єврокомунізм цілком вписується в дану категорію.
Це прагматичний підхід, який уникає чисток населення та певним чином унеможливлює партійну диктатуру.
2) Революційний С. Передбачає доцільність різкого та відносно короткотривалого переходу до соціалізму. Сюди логічно віднести більшовизм та сталінізм, а також із зауваженнями неосталінізм.
Це екстремістський підхід, який на практиці дав лише криваві репресії та крайній антидемократизм під маркою «демократії».
Можливість комунізму.
1) Комуністичний С. Можливість комунізму після досягнення соціалізму. Цілком ясно, що всі чотири об’єкта входять в дану групу.
Одним словом це можна назвати тим словом, що використав Томас Мор для назви свого знаменитого твору.
2) Власне С. При такому погляді комуністичне суспільство не досяжне взагалі, на відміну від соціалістичного. Ніхто із об’єктів не співвідноситься із даними заявами.
Автор, звісно просто людина, проте думає, що С. дуже тяжко, але можна досягнути. Адже деякі його елементи – частина сучасних суспільств.
Тип економіки.
1) Плановий, він же державний С. Як видно із найменування, пропагується планування господарства. Варто виділити два підвиди:
— Командно-адміністративний С. Суть наступна: контроль над виробництвом та розподіл доходів здійснюється державою, разом із трудівниками. Більшовизм, сталінізм та неосталінізм – без заперечень, а євро комунізм – із певним зауваженням.
Насправді, ніякого контролю з боку «трудящихся» не було. Як результат цього всього – тотальна бюрократизація та економічний застій.
— Децентралізований С. Планова економіка контролюється самими роботягами при мінімальному чи відсутньому чиновницькому контролі. Не відноситьсь жоден об’єкт.
Можливо і непоганий підхід, але на практиці ніде не був задіяний.
2) Ринковий С. Доказує більшу доцільність ринкової економіки різної стадії свободи від держави. Можна виділити три підвиди:
— Державно-капіталістичний[2] С. Держава поступає подібно капіталістам, акцентуючи свою увагу на прибутках (капіталі). Можливо із натяжкою – євро комунізм.
Державний капіталізм — система, що чудово справляється із виходом із криз та депресій, але в довгостроковій перспективі дає такий негатив, як централізована планова економіка. НЕП – приклад державного капіталізму при Леніні, але більшовизм не логічно відносити в дану категорію.
— Зарегульований ринковий С. Ринкова система повноцінна, але контролюється із боку держави в плані забезпечення соціальної справедливості. Жоден об’єкт не може бути в даній групі.
Як, на Автора, найбільш ефективний. Так як з однієї сторони мінімізується чиновницький апарат, а з іншої – ринкова економіка доказала свої переваги над плановою. Хоча варто зазначити, що ринок створює соціальну розшарованість.
— Вільний ринковий С. Відсутність втручання держави в економіку, або ж її відсутність. Цілком зрозуміло, що «радянські» ідеї аж ніяк сюди не відносяться.
Якщо інтереси трудових колективів захищені при такій системі самими колективами, то постає питання хто буде піклуватися про соціально-незахищених. Адже це потребує існування певного контролюючого органу.
Стадія суспільства.
1) Доіндустріальний, він же аграрний С. Основна, якщо не вся, увага на аграрному секторі. Також можна сказати, що соціальною базою виступають в першу чергу селянство. Жоден об’єкт не має відношення.
Пройдений етап не має місце в сучасному світі.
2) Індустріальний С. Як видно із назви увага акцентується на промисловому секторі. В основному соціальною базою виступають робітники та можливо технічна інженерія. Напевно, всі чотири ідеї належать сюди.
Аналогічно, як до аграрного варіанту. Необхідно зауважити, що екологічний стан Землі найбільше постраждав при індустріальній стадії економіки.
3) Пост-індустріальний С. Основний розвиток припадає на сектор послуг . Як варіант соціальної бази можуть виступати маргінали, декласовані елементи, інтелігенція в цілому. Цілком зрозуміло, що «радянські» концепції просто історично не встигли дійти до таких положень.
За пост-індустріальним суспільством майбутнє, поки його не замінить наступна стадія. Існує професійна думка, що наступним буде інформаційне суспільство, яке ще формується. Тому можна пропонувати категорію «інформаційний С.».
Політичний режим. Хоча всі соціалісти заявляють про свій демократизм, це не завжди відповідає навіть їхнім ідеологічним положенням.
1) Демократичний С. Послідовно виступає за прямий громадський контроль та проти всіляких «диктатур пролетаріату» в ролі перехідного стану. Також його називають соціалізмом «із людським лицем». Практично повністю відповідає єврокомунізму. Решта має навіть ідеологічні передумови для недемократичності, а на практиці – завуальований антидемократизм.
Демократія, незважаючи на всі свої недоліки, залишається найкращою формою правління із існуючих.
2) Авторитарний С. Розглядає доцільним достатньо сильний контроль влади над суспільством та може допускати «диктатуру пролетаріату». Як варіант, більшовизм із натяжкою.
Авторитаризм ефективний в кризових та воєнних ситуаціях, але в інший час лише гальмує суспільний розвиток.
3) Тоталітарний С. Виступає за тотальний контроль держави, якає є представником інтересів трудового народу та майже завжди за «диктатуру пролетаріату». Також його протиставляють соціалізму «із людським лицем». Безперечно сюди відноситься сталінізм та неосталінізм.
В даному випадку є кричуща внутрішня суперечність, адже як держава може створити соціально справедливе суспільство, якщо вона має законне право порушувати і обмежувати права мало всіх громадян. Дане твердження спростовувалося знаменитим висловом Нікколо Макіавеллі: «мета виправдовує засіб». На практиці, СРСР цілком виправдав відоме прислів’я: «благими намірами вистелена дорога в пекло».
Доцільність держави.
1) Державницький, він же не-анархістський, С. Признає необхідність державного апарату для побудови соціалістичного суспільства. Всі чотири концепції абсолютно підходять під дану категорію.
Держава, як така, при всіх своїх вадах хоч якось організовує суспільство.
2) Не-державницький, він же анархістський С. Навпаки критикують державний апарат, як гальмо для розвитку соціалізму. Як очевидно жодна не належала в дану групу.
Не досягли люди такої свідомості, щоб не було потреби в репресивних органах (читай — міліція), що б навести навіть елементарний порядок.
Національне питання.
1) Інтернаціональний С. Дані концепції питання національності нівелюють, стверджуючи, що соціалізм у всіх країнах повинен бути універсальним. Всі «радянські» концепції так чи інакше відносяться в дану категорію. Хоча в дійсності не раз замість інтернаціоналізму, на передній план виступав російський націоналізм та шовінізм.
Як показала історія ХХ століття навіть країни, що декларували марксизм-ленінізм, мали значні відмінності у суспільному устроєві. Наприклад, так звані «країни народної демократії» (Центральна Європа) були менш диктаторські, ніж СРСР та КНР.
2) Не-інтернаціональний С. На противагу інтернаціональному стверджує, що С. повинен мати національну особливість. Очевидно, що розглядувані концепції не входять в дану групу.
Людству ще далеко до формування «єдиної світової» нації (а чи це потрібно взагалі), і тому менталітетні особливості повинні обов’язково враховуватися.
В одній із статей буде вказано всі інші соціалістичні концепції по національному питанні.
Релігійність.
1) Нерелігійний С. Як видно із назви за релігією не визнається значної ролі в суспільстві.
— Антирелігійний, він же антитеїстичний С. Передбачає всілякі обмеження релігійності, а в крайніх формах навіть її заборону. Більшовизм, сталінізм та неосталінізм відповідають повній мірі даному визначенню. Євро комунізм – із зауваженнями.
Порушення свободи совісті суперечить побудові вільного суспільства. Та й на дійсності подібна практика дала протилежні плоди: ортодоксальна та консервативна релігія із значного гальма прогресу стала мучеником, а весь атеїзм заплямувався кров’ю.
— Помірковано-світський С. Хоча релігія і відділена від держави та школи, але піддається репресіям зі сторони влади.
Як на суб’єктивну думку Автора, світське суспільство, де не порушуються свобода совісті, — найоптимальніший варіант.
2) Релігійний С. Визнає, що соціалістичні та релігійні ідеї не виключають один одного, а навпаки доповнюють. Можна виділити фундаменталістську та помірковану форми в залежності від конкретної релігії. Зрозуміло, що «радянські» ідеології ніяк сюди не вписуються.
Релігія, на думку Автора, не відображає дійсності, і тому введе у С. ірраціональну складову. Одначе помірковані форми С. в країнах, де висока частка віруючих, на початкових стадіях будуть не зайві.
В одній із статей буде охарактеризовано всі інші соціалістичні концепції по релігійному питанні.
Екологія.
1) Невиражений екологічний С. Питання збереження навколишнього довкілля не є вирішальним чи навіть не враховується при суспільному будівництві. Всі об’єкти мають занесені саме в дану групу.
Руйнування природного середовища при СРСР – це гіркий досвід, який ми теж пожинаємо, з того, що треба піклуватися про матінку-землю.
2) Виражений екологічний С. Як очевидно за провідну чи навіть вирішальну роль екологічного питання при розв’язанні проблем. Всі чотири «радянських» ідеї не мають права сюди віднестися.
Тепер всім зрозуміло, що збереження чистого довкілля – це запорука збереження людського виду.
Варіанти соціального ладу СРСР (тезиси)
Власне соціалізм. Тобто С, як такий, хоча із нюансами, був досягнутий. З однієї сторони – противники С., переконані, що дана ідея була провальна із самого початку і в кращому виді просто не могла реалізуватися. Погоджуся, що марксизм-ленінзм – внутрішньо суперечлива ідея, але стверджувати, що С. взагалі неможливий – дуже поспішний висновок. З другої сторони – прихильники радянського ладу (читай — совки) і досі переконанні, що в СРСР С. був. Одначе факти говорять протилежне, що не було суспільної та колективної власності, а була лише державна. А це прямо суперечить визначенню С., де чітко вказується про групову власність на засоби виробництва.
Деформований соціалізм. Стверджується, що були досягненні багато елементів С., але одначе завершеної стадії не дійшов. Прихильниками даної думки є троцькісти. Також можна приписати сюди і концепцію «мутагенного» С., який вказує на цінність досягнутого в СРСР ладу, як попередника і фундаменту істинного С. Як на Автора, при Радянському Союзі були досягнуті лише деякі принципи, а в основному це було пропагандисткою імітацією.
Державний монополістичний капіталізм. Представники даної думки стверджують, що СРСР так і не перейшов капіталістичні відносини. Тільки особливістю було, те, що замість капіталістів була держава-монополіст. І справді не всі економічні категорії марксизму стали ключовими при совку. Одначе варто зазначити, що державний капіталізм передбачає хоча би елементи ринкової економіки, тоді тут ми маємо чітко реалізовану планову економіку.
Соціал-тейлоризм. Дана ідеологія пропонує нам економічну концепцію, де контроль над виробництвом та перерозподілом доходів повинна знаходитися у робочого люду разом із державою. На словах це і справді було так. А в дійсності була лише монополія партійно-державного апарату.
Неополітарна система. Дана система передбачає бюрократію, яка має достатню соціальну орієнтацію суспільства. І справді у порівнянні із реакційними режимами, радянські більше дбали про соціальну сферу. Одначе економіка не буда соціально-орієнтована, а навпаки тяжка промисловість та військовий комплекс відігравали вирішальну роль. Варто зазначити, що даний варіант найкраще підходить визначенню радянському ладу. І взагалі складається враження, що керівники не йшли послідовно по марксизму, а почасти реалізовували на практиці постулати фашизму з його вождизмом, етатизмом (абсолютне верховенство держави) та мілітаризмом.
Одначе поставити крапку в такому над-об’ємному питанні, як СРСР, просто неможливо. І тому існували, існують та існуватимуть безліч думок про його суть.
Андрій Дмитрук
