Центральною рисою социніанського віровчення було радикальне переосмислення християнської христології. Социніани визнавали Ісуса Христа як унікальне Боже одкровення та морального вчителя, проте заперечували його онтологічну божественність. Ісус розглядався як людина, піднесена Богом за своє покликання, а не як співвічна Божественна особа. Відповідно социніани послідовно відкидали догмат про Святу Трійцю, вважаючи його несумісним із біблійним монотеїзмом і раціональним мисленням.
У вченні про людину та спасіння социніани займали позицію умовного безсмертя. Вони стверджували, що душа не є безсмертною за природою і гине разом із тілом, однак праведники, які дотримувалися заповідей Христа, воскреснуть силою Божою в майбутньому. Значну увагу рух приділяв етиці, наголошуючи на моральному житті як головному змісті християнства, тоді як догматичні формули вважалися другорядними.
Социніани також виступали за принципове відокремлення церкви від державної влади та відстоювали свободу сумління. Їхнє богослов’я вирізнялося раціоналізмом, критичним ставленням до авторитетів і прагненням узгодити віру з розумом, що згодом зробило цей рух важливим чинником розвитку унітаризму в Європі.
Іван Гудзенко
