М. Бабій, один з дослідників, що відносить себе саме до цього напрямку, казав, що предметом її являється повна сукупність тих проблематичних аспектів, які виникають між суспільством, цивілізаціями та релігією. Тобто, це те моменти взаємодії між вказаними системами.
Даний напрям релігієзнавства має два рівня, з допомогою яких відбувається вивчення релігії, як феномену, що напряму пов`язаний з суспільством. Це емпіричний та загально-соціологічний. Останній представляє собою саме вид теоретичного осмислення проблемних аспектів появи та розвитку релігії, її сутності у соціальному плані, загального причинно-наслідкового зв`язку, структурної основи релігійної системи та, звісно, взаємодії окремих частин. Крім того, так званий процес, результатом якого є розкриття певного роду єдності, де окремі елементи можуть ставати самостійними та мати відмінності від інших у релігії, як суспільно-історичному феномені теж важливий для дослідників даного напрямку.
Взагалі, те, яку роль займає релігія, які виконує функції та яким чином дотримується гармонічного зв`язку с соціальними об`єктами теж є основною проблемою у вивченні соціальної сторони релігії. Адже для існування їй необхідно підтримувати постійний зв`язок з різноманітними соціальними інститутами, досліджувати їх, заради того, щоб розуміти, яким чином релігійний аспект життя впливає на людину на народ будь-якої країни в цілому. Те, яким чином формуються міжконфесійні або внутрішньо-церковні відношення теж може мати вплив на суспільні процеси.
Емпіричний же напрям акцентований саме на проблемну сторону релігії та її обумовленість, що вивчається з допомогою особливої методичної бази, яку має соціологія. Наприклад, на макрорівні вивчатись будуть якісь групи, що можуть класифікуватись як релігійні, а на макрорівні об`єктом вивчення стане суспільство у його великих масштабах.
Соціологія релігії за роки досліджень конкретизувала та створила багато понять та термінів за допомогою яких відбувається аналізування інформації. Система, за якою вивчається релігія, як соціальний феномен, отримала своє оформлення лише у минулому столітті за допомогою основних представників напрямку.
Іван Гудзенко
