Духовенство:
Перший стан включав духовенство церкви — від простого сільського священика до єпископів та кардиналів. Духовенство володіло значною владою над релігійними та частково політичними аспектами життя. Його члени присвячували себе релігійній службі та християнському вченню.
Нобільство :
Другий станом було нобільство складалося з дворян, лицарів та інших аристократичних родин. Цей стан мав значний вплив на владу та політику того часу. Лицарі виконували обов’язки захисту та обслуговування великих феодалів та королів, а їхні права та привілеї були обумовлені їхнім статусом.
Селянство та міщанство:
Третій стан включав селян та міський народ. Селяни, які працювали на феодальних землях, були підданими та слугами нобільства. Міські мешканці володіли більшою свободою і розвинутим господарством, але їхні права також були обмежені.
Ремісники та купці:
Четвертий стан включав ремісників та купців, які працювали в містах. Цей стан став важливим фактором в розвитку економіки, торгівлі та ремесел в середньовіччі. Вони були основною силою створення міських гільдій та ремісничих цехів.
Вільні люди та непривілейовані:
П’ятий стан включав вільних людей, які не входили в жоден із вищезазначених станів, а також непривілейовані шари суспільства, такі як безземельні селяни та наймані робітники.
Середньовіччя відзначалося строгим розподілом влади та ресурсів між цими ієрархічними станами. Ця соціальна структура була основною особливістю того часу і впливала на всі аспекти життя, від економіки та політики до культури та релігії. Стани створювали особливий порядок, який зберігався протягом тривалого періоду і впливав на формування подальших історичних реалій.
Іван Гудзенко
