Соломон Маймон народився в родині, де традиційна рабинська освіта була основним орієнтиром. З раннього віку він виявив неабиякі здібності до вивчення священних текстів та філософії. Особливу роль у його становленні зіграв Мойсей Маймонід, єврейський філософ XII століття, чиї ідеї надихнули Маймона настільки, що він взяв собі його прізвище.
У 1770 році, ще до свого двадцятиріччя, Маймон написав неортодоксальний коментар до праці Маймоніда «Морех невухім» («Путівник для спантеличених»). Ця робота викликала суперечливу реакцію серед єврейської громади, оскільки містила радикальні для того часу ідеї. Це стало початком його конфлікту з традиційним середовищем, що змусило Маймона шукати нові шляхи для розвитку своїх ідей.
Філософський шлях та вплив Канта
У 25 років Маймон покинув рідні краї та вирушив до Кенігсберга, де сподівався зустрітися з Іммануїлом Кантом. Хоча їхня особиста зустріч не відбулася, Маймон глибоко зацікавився кантіанською філософією. Його критичний підхід до «Критики чистого розуму» Канта виявився настільки проникливим, що сам Кант визнав Маймона одним із найглибших своїх критиків.
У 1790 році Маймон опублікував свою головну філософську працю — «Пошук трансцендентальної філософії». У цій роботі він не лише критикував Канта, але й запропонував власний підхід до трансцендентальної філософії, акцентуючи увагу на зв’язку між думкою та досвідом. Маймон вважав, що прагнення до істини має релігійну та етичну цінність, навіть якщо сама істина залишається недосяжною.
У 1792 році вийшла автобіографія Маймона під назвою «Життєпис Соломона Маймона», яку відредагував Карл Філіп Моріц. Ця книга стала не лише описом життєвого шляху філософа, але й важливим документом епохи, що розкриває інтелектуальні та соціальні виклики того часу.
Останні роки свого життя Маймон провів у маєтку графа Фрідріха Адольфа фон Калькройта в Нідер-Зігерсдорфі (нині Польща). Там він отримав матеріальну стабільність, що дозволило йому зосередитися на написанні філософських праць. Протягом останнього десятиліття свого життя Маймон створив низку важливих робіт, які закріпили його місце в історії філософії.
Іван Гудзенко
