Життя та діяльність
Ім’я «Схоластик» відображає його титул, поширений у Візантії для людей, обізнаних у праві та риториці, які могли брати участь у судових справах чи адміністративній діяльності. Сократ був мирянином, що отримав ґрунтовну світську освіту та став першим відомим автором, який створив систематичну історію церкви. Його підхід поєднував знання античної освітньої традиції, критичне використання джерел та інтерес до релігійних процесів.
Він не обіймав церковних посад, що дозволяло йому зберігати відносну незалежність від офіційної позиції церковної ієрархії. Це рідкісний випадок у візантійській традиції, коли автор не був богословом чи єпископом, але водночас створив твір, який став невід’ємною частиною християнської історіографії.
«Церковна історія» та її структура
Праця Сократа складається із семи книг, кожна з яких охоплює період правління окремого східноримського імператора — від Костянтина Великого (306–337 рр.) до Феодосія II (408–450 рр.). У такий спосіб автор продовжив хронологію церковної історії, яку започаткував Євсевій Кесарійський у IV столітті.
Його метод полягав у ретельному використанні письмових джерел — офіційних документів, імператорських указів, листів єпископів і матеріалів соборів. Сократ дослівно наводив уривки з попередніх авторів, але й включав власні коментарі та описи подій, почуті від очевидців. Такий підхід робить його розповідь живою, а водночас і надійною для реконструкції подій.
Значення та особливості стилю
Сократ Схоластик прагнув до неупередженості, намагаючись уникати надмірної полеміки. Він описував як релігійні, так і світські події, що впливали на церкву. Особливу увагу приділяв соборам, богословським суперечкам та реакції імператорської влади на них.
Його «Церковна історія» цінна тим, що містить матеріали, які не збереглися в інших джерелах. Завдяки зваженому викладу, текст Сократа зберігає актуальність для сучасних дослідників історії Візантії та становлення християнства.
Іван Гудзенко
