Образ, створений у «Хмарах», хоч і карикатурний, сприяв формуванню суспільного налаштування проти філософа. Після поразки Афін у Пелопоннеській війні місто шукало винних у моральному занепаді, і Сократ став зручним символом небажаної інтелектуальної свободи.
Суд та звинувачення
У 399 році до н. е. Сократа звинуватили в безбожності та «розбещенні молоді». Він поставав перед судом як громадянин, який має право на захист, і проголосив свою знамениту промову, відому з діалогу Платона «Апологія». Сократ відмовився визнавати провину та наполягав, що його діяльність спрямована на моральне вдосконалення полісу.
Журі винесло рішення, яке відображало амбівалентність афінської демократії: Сократа засудили до смерті. Саме співгромадяни вважали, що усунення філософа є формою захисту держави від, як їм здавалося, небезпечних ідей.
Страта і останні години
Вирок виконався через отруєння цикутою — рослиною, дія якої призводить до поступового паралічу. За описом Платона в «Федоні», Сократ зустрів смерть спокійно та незворушно. Він продовжував бесіду з близькими учнями, наполягаючи, що філософ не боїться переходу душі з тілесного стану до іншого буття.
Його поведінка стала прикладом моральної стійкості: філософ не втік, хоча мав таку можливість, бо вважав, що порушення законів завдасть більшої шкоди, ніж особиста загибель.
Уроки для історії
Смерть Сократа стала символом конфлікту між особистою свободою й владою держави. Упродовж століть вона сприймалась як застереження: демократія може бути вразливою до емоційних рішень, а суспільство здатне карати тих, хто ставить складні питання.
Його страта вплинула на розвиток філософії сильніше, ніж життя. Платон, Ксенофонт та інші учні побачили у цій події доказ необхідності глибшої рефлексії щодо справедливості, закону та моральної відповідальності. Завдяки цьому смерть Сократа увійшла в історію як момент, що сформував інтелектуальний фундамент західної культури.
Іван Гудзенко
