Найбільш актуальною концепцією по цей день вважається смерть і воскресіння Христове. Наука не в силі пояснити цей феномен, спираючись на фактажний матеріал, який розбігається з реальними євангельськими подіями і не має жодного відношення до особи Ісуса Христа.Якщо ж ми візьмемо Євангеліє від Іуди, перекладеного із коптської мови на сучасну і детально його проаналізуємо, то відповідно не знайдемо, хоча б якоїсь зачіпки, яка б вказувала на її достовірність. Оскільки відомо, що це Євангеліє датується хронологічними межами – ІІІ – IV століття після Різдва Христового, текст унікальної знахідки був визначений за допомогою радіо вуглецевого методу і як виявилося рукопис відносився до 220-340 років. У ньому зустрічається натяк на зарання сплановану смерть Ісуса Христа про яку розповів Іуді.
Іуда у свою чергу виступає не як зрадник а герой, виходить, що Ісус сам спланував свою смерть , виявив своє бажання, волю. В тім з такими твердженнями не могли погодитися у ІІ столітті отці Церкви Іриней Ліонський та Епіфаній Кіпрський, аналізуючи погляди гностичної секти – каїнітів так як ті приписували Іуді знання, які той отримав згори і так далі. Проте ми спостерігаємо сенсаційний факт передачі Ісуса Іудою римлянам по його проханню і волі, відкриття Христом і навчання його багатьом таїнам. Але в альтернативному трактуванні ми стикаємося із зовсім іншим: Іуда зображується у вигляді гордовитого і самовпевненого чоловіка, якого Христос бажав відвернути від неправдивого шляху, яким той ішов.
Принципіальна відмінність цього Євангелія від інших полягає у протилежному трактуванні розуміння світобудови буття, на що сильно відреагували і виявили протест отці Церкви, вважаючи не прийнятними такі речі , наприклад створення людського роду не Богом, а якимось ангелом Сакласом, помічником ангела – відступника, названого іменем Небро.
Умовивід наступний: ранні гностики навпаки заперечували наявність божої природи в Ісусі Христі, натомість визнавали людську, савеліани (патрипасіани) стверджували, що на хресті був розіп’ятий не Ісус Христос, а Отець, а це свідчить про те, що вони не мали жодних євангельських свідчень про Сина Божого, натомість сформували своє єретичне вчення, яке йшло врозріз з Святим Письмом, церковним переданням, вченням вчителів – отців Церкви Христової. Беручи до уваги новозавітній текст грецького перекладу «койне» не можна не помітити той факт, що з усіх трьох євангелістів лише один апостол Іоанн Богослов відтворює події, пов’язані зі смертю і воскресінням Христовим. У Матфея 27 розділі описано розп’яття Ісуса Христа на хресті : «Коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що в перекладі означає Череповище, дали Йому випити вина, змішаного з жовчю, але Він, покуштувавши не хотів пити» (Мф. 27, 33-34). Стоїть інше питання: для чого давали розіп’ятому на хресті пити вино, змішане з жовчю? Для притуплення фізичної болі, яку він відчував, коли його руки і ноги прибивали цвяхами до хреста.
Євангеліст Марк описує наступний момент: «А о дев’ятій годині Ісус закричав гучним голосом: Елої, Елої, лама савахтані? Що означає в переклад: Боже мій, Боже мій, чому Ти Мене покинув » (Мк. 15,34) . Слова взяті із Писання, вірніше з одного із месіанських Псалмів царя Давида, суті якого не розуміли ні первосвященики, ні книжники, ані фарисеї, які дивилися на нестерпні муки справжнього Месію, про Якого звіщали людям старозавітні пророки Мойсей, Ілля і інші. Євангеліст Лука згадує лише розп’яття Ісуса посеред двох злочинців, прощення тих, які розпинали істинного Сина Божого: «Отче! Прости їм, бо знають, що роблять» (Лк.23,34), віддання духа Христа у руки Отця Небесного, зняття тіла Ісусового і обгорнення в чисту плащаницю Йосифом Аримафейським, поховання в гробі, чудесне воскресіння з гробу Ісуса Христа, вознесіння на небо.
Жоден із євангелістів не вказує про дві особи, які перебували на Голгофі – Марію – матір Ісуса Христа і його учня Іоанна, а як вони могли це знати, коли самі повтікали під час арешту Ієшуа слугами первосвяшенників іудейських та римськими солдатами. До того ж ніде не прослідковуються слова : «Жоно ! Це – син твій! А до учня каже: Це мати твоя» (Ін.19, 17-30). Це тільки відображено у Євангелії від Іоана. Євангельська картина відтворена більш реально, ніж у попередніх євангелістів. Тут зустрічається важливий момент знесилення фізичного тіла людини у словах «Спрагну!» і здійснення спасіння усього людства від їхніх же гріхів «Звершилось!». Спочатку спостерігаємо наявність людської волі, страждання, хресних мук, а також кульмінацію – у виявленні божественної природи Сина Божого і здійсненні Закону, Пророків і Писання про Месію – Христа. Ми спостерігаємо надзвичайний релігійний феномен – смерть фізичну і тілесно – духовне воскресіння (перехід від смерті до вічного життя).
Унікальним доказом смерті і воскресіння Ісуса Христа для сучасної науки є Туринська плащаниця аналог Святої Плашаниці із зображенням покладення Христа у гріб, яку виносять для поклоніння вірних у Східній церкві. Туринська плащаниця – живе реальне історичне свідоцтво описаної євангельської події у Новому Завіті. Якщо придивитися уважно до неї, то можна побачити чіткі контури обличчя дорослої людини східного походження, рани від тернового вінця на голові, на правій щоці, від цвяхів – на руках і ногах, а також пробиту сторону ребра, сліди від бичування. Усе це підтверджує, що вона була випробувана страшними знаряддями катування, особливо скорпіонами – спеціальними батогами з кульками і металевими гачками, які мали надзвичайно велику силу удару і виривали людську плоть.
Тим більше цікавим стане той факт, що катами Ісуса було призначено загін Скорпіона, який носив на собі цю емблему. Отже смерть і воскресіння Ісуса Христа стали переконливим доказом для науки і безсумнівним релігійним феноменом в історії людства.
Богдан Стрикалюк
