Ямабусі: ті, хто шукає силу в горах
Основними практиками цієї традиції є аскетичні вправи, які здійснюють ямабусі — «ті, хто схиляється в горах». Ямабусі вірять, що гори — це священний простір, межа між світом людей і світом духів. У народній уяві ці місця пов’язані з божественними силами та можуть бути осередком злих духів. Тому гори використовуються як середовище для медитацій, духовних випробувань та очищення.
Практики ямабусі включають суворі випробування, такі як багатоденні піші походи, молитви на вершинах, медитація під водоспадами та обряди очищення. Ці вправи спрямовані на духовне вдосконалення та здобуття сили, яка допомагає боротися зі злом та приносити гармонію.
Розквіт Сюгендо
Пік популярності припадає на період Хейан (794–1185 роки). У цей час традиція тісно злилася з езотеричними буддистськими школами Тендай і Сінґон, які також акцентували увагу на медитації та духовних практиках. Сюгендо стало відомим як «гірська релігія», яка підкреслювала важливість паломництва до священних місць, зокрема гір Йосіно та Кумано, що асоціювалися з божествами синто — камі.
Ямабусі виконували роль провідників для паломників, допомагаючи їм пройти шлях до святих місць. У процесі цього вони сприяли поширенню буддизму, зокрема в північних регіонах Японії.
Сюгендо і політика Мейдзі
Реформи епохи Мейдзі (1868–1912 роки) радикально змінили релігійний ландшафт Японії. У 1872 році уряд заборонив Сюгендо, прагнучи відокремити буддизм від синтоїзму та встановити державний синто як основу національної ідентичності. Практики Сюгендо були обмежені, а ямабусі заборонено виконувати релігійні обряди.
Після Другої світової війни та встановлення релігійної свободи в 1945 році деякі громади почали відновлювати їх традиції. Сьогодні ці групи залишаються невеликими, але вони продовжують зберігати спадщину ямабусі. Багато з цих практик приваблюють не тільки віруючих, але й тих, хто шукає гармонії з природою чи нових духовних переживань.
Іван Гудзенко
