Його значення виходило далеко за межі астрономічних уявлень. У шумерській традиції місяць сприймався як прояв космічного порядку, а тому бог Місяця уособлював не лише небесне світило, а й стабільність, передбачуваність і справедливість. У цій ролі Сін посідав важливе місце серед головних божеств пантеону.
Астральна тріада: Сін, Шамаш і Іштар
У пізнішій вавилонській релігії Сін разом із сином Шамашем — богом сонця, відомим у шумерів як Уту, та богинею Іштар (шумерською Інанною), богинею Венери, утворював астральну тріаду небесних світил. Ця тріада символізувала гармонію космосу: місяць уособлював ніч і порядок, сонце — справедливість і життя, а Венера — любов і відродження.
Культ і ритуали
Головне святилище Нанни знаходилося в місті Ур, де стояв один із найвеличніших храмів Месопотамії — зіккурат Егішнунна («Будинок, залитий світлом»). Щовесни в Урі відбувалися урочисті ритуали, що відтворювали подорож Нанни до його батька Енліля в Ніппурі. Паломники несли з собою перші молочні продукти року, символізуючи початок нового сільськогосподарського циклу.
Його дружиною була богиня Нінгал, «володарка очерету», з якою він уособлював плодючість і гармонію природи. Образ очерету мав подвійний зміст: це була рослина, з якої будували оселі та човни, але також символ відродження життя на болотах Месопотамії.
Іконографія
У мистецтві Сін часто зображувався як старий чоловік з довгою бородою, що випромінює спокій і мудрість. На його голові був рогатий головний убір, увінчаний півмісяцем — знаком його небесної влади. Такий образ символізував вічний рух часу та циклічність місячних фаз.
В останній період існування Вавилона культ Сіна пережив відродження. Цар Набонід, який правив у 556–539 роках до нашої ери, намагався поставити цього бога вище за інших богів пантеону, включно з головним божеством — Мардуком. Він відновлював храми Сіна в Урі та Харані, проголошуючи себе його обранцем. Це викликало невдоволення жерців Мардука, і саме релігійне суперництво між культами стало одним з чинників ослаблення царства напередодні його завоювання персами.
Образ бога Сіна відображає унікальне поєднання астрономії, релігії та поетичного світогляду стародавніх шумерів — народу, який одним із перших спробував зрозуміти закономірності всесвіту через ритми неба.
Іван Гудзенко
