Сімона Вейл з раннього віку виявила себе як особистість з винятковими інтелектуальними здібностями та гострою соціальною свідомістю. У п’ять років вона добровільно відмовилася від цукру, щоб солідаризуватися з французькими солдатами на фронтах Першої світової війни, які позбувалися цієї розкоші. У шість років вона вже цитувала твори Жана Расіна, одного з найвизначніших драматургів Франції. Ці ранні прояви емпатії та інтелектуальної зрілості стали передвісником її майбутньої діяльності.
Освіта Сімони Вейл охоплювала філософію, класичну філологію та природничі науки. Вона продовжувала вдосконалювати свої знання, завжди відкриваючи нові горизонти для досліджень. З 1931 по 1938 рік Вейл викладала філософію в жіночих школах, де часто вступала в конфлікти з адміністрацією через свою громадську активність. Її участь у пікетах, відмова від надлишкової їжі та публікації в лівих виданнях свідчили про її глибокий інтерес до соціальної справедливості.
Досвід роботи та соціальні експерименти
Щоб краще зрозуміти психологічні та духовні наслідки важкої фізичної праці, у 1934–1935 роках Сімона Вейл влаштувалася на автомобільний завод. Там вона спостерігала, як механізована праця впливає на духовний стан робітників. Цей досвід став важливим етапом у формуванні її філософських поглядів на індустріальне суспільство.
У 1936 році Вейл приєдналася до анархістського загону під час громадянської війни в Іспанії, але після нещасного випадку, коли вона отримала серйозні опіки, була змушена покинути фронт. Під час відновлення в Португалії вона пережила перший містичний досвід, який змінив її погляд на соціальні проблеми, які вона почала розглядати як «ерзац божественності».
Друга світова війна та останні роки життя
Після німецької окупації Парижа у 1940 році Сімона Вейл переїхала на південь Франції, де працювала служницею на фермі. У 1942 році вона разом із батьками емігрувала до Сполучених Штатів, але незабаром повернулася до Європи, щоб приєднатися до французького руху Опору в Лондоні. Відмовляючись від надлишкової їжі, щоб солідаризуватися зі своїми співвітчизниками в окупованій Франції, Вейл довела себе до фізичного виснаження. У 1943 році у неї діагностували туберкульоз, і вона померла в санаторії в Ешфорді.
Незважаючи на єврейське походження, Сімона Вейл згодом прийняла містичну теологію, близьку до римо-католицизму. Її праці досліджують не лише релігійне життя, але й стосунки між особистістю, державою та Богом, а також критикують духовні недоліки сучасного індустріального суспільства та тоталітаризму.
Іван Гудзенко
