Народилися отроки у місті Ефес в ІІІ столітті після Різдва Христового. Батько одного із отроків – Максиміана займав посаду градоначальника Ефесу, інших – знатні місцеві громадяни. Друзі дитинства проходили військову службу при імператорі Декію. По прибутті Декія до Ефесу віддано наказ обов’язкової явки для жертвопринесення ідолам, в разі відмови очікує смерть.
Серед числа таємних сповідників християнства були сім отроків з Ефесу. Вони визнали себе відданими вірі в Господа. З молодих хлопців зняли відзнаки та воєнні пояси, а потім за велінням Декія відпустили. Декій розраховував на зміну рішень отроків. Та юнаки змушені були переховуватися від нього. Знайшли печеру в горі Охлон. Там довгий час молилися, розуміючи мученицький подвиг.
Ямліху доводилося одягатися у веретище, ходити в місто за хлібом. По поверненні повідомляє інших про переслідування і суд. Дізнавшись про місце переховування ефесян-християн, Декій наказує закидати вхід в печеру аби ті швидше померли без їжі та води. Сановники, які замуровували печеру виявилися таємними сповідниками християнства. Для збереження пам’яті про отроків вирішили вкласти запечатаний ковчежець із вмістом у ньому олов’яних дощечок з написом імен ефеських сміливців.
На превелике здивування, отроки не загинули, Господь послав на них довгий сон, що тривав два століття. Проснулися аж тоді, коли повністю християнські гоніння припинилися. При правлінні царя Феодосія Молодшого виникли суперечки з єретиками, якими відкидалися воскресіння з мертвих разом із другим пришестям Господнім. У своїх дискусіях торкалися питання чи можливе звершення воскресіння з мертвих при відсутності душі та тіла, про можливість піднесення душ і неможливість підняття та оживлення людських тіл. Господь зумів відкрити цю таємницю завдяки сімом отрокам.
При початку будівництва кам’яної побудови робочими був розібраний вхід в печеру гори Охлон. Власник земельного наділу не міг прийти до тями після побаченого: перед ним, пробудившись стали сім отроків. Ніхто не зазнав із них тління, ні тіло, ні одяг. Прийшовши купити хліба, Ямвліх здивувався підвищеному на воротах святому хресту. При розплаті за хліб подав монету на якій зображений Декій Траян. Його затримали.
Привели до місцевого начальника. Начальник приймав в гостях ефеського єпископа. Після почутого від Ямвліха єпископ попрямував швидко з людьми в сторону печери, вийняв з — під каміння ковчежець і прочитав імена тих, що тут замуровані за наказом імператора Декія. Люди стали свідками надзвичайного чуда: розкриття Господом церкві таємниці воскресіння. По прибутті імператора велася довга розмова з юнаками.
Але раптово отроки почали засинати для всезагального воскресіння. Імператор мав намір кожного ефеського отрока покласти в раку для мощей, але попереджений святими не став цього робити.
Пам’ять семи отроків Ефесу шанується православними 4 листопада за новим стилем.
Панас Вернигора