Інформація, що надійшла з Мексики від моїх нових друзів електронною поштою, виглядає так.
Кожне стародавнє пірамідальне місто має Дубль – місто Духів. Дубль нічим не відрізнятиметься від оригінального міста на фізичному плані.
Тобто з погляду архітектури та ландшафту, земний Ушмаль нічим не відрізняється від Ушмаль-Дубля, земна Чичен-Іца нічим не відрізняється від Чичен-Іци-Дубля, Мітла – від Мітла-Дубля тощо. У Міста Духів, або Дублі, можна потрапити в усвідомленому сновидінні або медитації, чим і користуються посвячені практики. Практики зустрічаються один з одним у цих містах (в усвідомленому сновидінні), передають там один одному цінну духовну інформацію, зустрічаються з духами, читають містичні формули (накреслені на стінах підземель під пірамідами), інтуїтивно осягають та розуміють історію давніх цивілізацій цієї землі.
Іноді, однак, Місто Духів, або Дубль, може переміститися з того виміру, де знаходиться на якийсь час у наш фізичний світ. До нього можна потрапити, його храми можна відвідати, його сходами можна походити. А потім Місто-Дубль переміщається назад, у той вимір, з якого з’явився. Причому Місто-Дубль здатне з’являтися не тільки на тих землях, де стоїть його фізичний аналог, а навіть у віддалених країнах, що віддаляються на тисячі кілометрів від того місця.
Таке явище відоме мандрівникам та дослідникам паранормального. У літературі він відомий під назвою «Фата-Моргана».
Але не лише жителям Північної Америки відомі Міста Дублі. Вони відомі і жителям Африки та жителям Середньої Азії та мешканцям Аравійського півострова. Згадаймо хоча б той самий Ірем, Місто Колон, з арабських переказів.
Досліджуючи перекази Північної та Центральної Африки, Середньої та Малої Азії, а також Аравійського півострова, постійно бачиш перекази про Вежі Джиннів.
Легенди розміщують ці Вежі (башти) ці в горах або пустелях, в них мешкають духи і джини (а також чарівники, які дожили до нашого часу з дуже стародавніх епох), які передають героям легенд знання або допомагають у вирішенні якихось складних життєвих питань.
Башти ці мають прив’язки до конкретних географічних координат, хоча й усі мають властивості Фата-Морган, тобто появи у снах, появи у віддалених місцевостях, переміщення світами.
Легенди називають нам тисячі місць, де є такі Вежі. Але найсильніших Веж зазвичай виділяють сім і перекази передають нам їх розташування.
Про ці Вежа писали багато мандрівники та дослідники всього таємного, наприклад, Вільям Сібрук та Рене Геннон. Рене Геннон чомусь вважав ці Вежі центрами зосередження небезпечних контр-ініціативних сил.
Рене Геннон вважав, що сучасні йому релігії, популярні в Європі, фактично є інститутами спрощеної ініціації людей у давню духовну Традицію (щоправда, він відразу зауважує, що Традиція була майже повністю втрачена сучасним людством ще на зорі часів). Рене Геннон вважав релігії та таємні езотеричні суспільства тогочасного часу ініціатичними організаціями, а також вважав, що їм протидіють «контр-ініціатичні» організації, керовані зазначеними Сім’ю Баштами як енергетичними центрами.
Рене Геннон, зокрема, писав, що ці вежі розташовані дугою або півколом навколо Європи. Для опису географічного положення Сьоми Башт наведемо текст Рене Геннона.
«Вони розташовані у формі дуги, що обводить Європу на деякій відстані: одна знаходиться в районі Нігеру, про який уже за часів стародавніх єгиптян говорили, що звідти приходять найстрашніші чаклуни; друга – у Судані, у гірському районі, населеному «лікантропами» (людьми, які можуть перетворюватися на вовків) у кількості двадцять тисяч осіб (я знав тут очевидців цього явища); третя і четверта знаходяться в Малій Азії — одна в Сирії, інша в Месопотамії (на схід від міста Моссул); п’ята – у Туркестані; а дві останні мають бути розташовані ще на північ, ближче до Уралу або в Західній частині Сибіру, але я повинен зізнатися, що до тепер мені не вдалося з’ясувати їх точного географічного розташування».
Ці вежі зараз ще прийнято називати Сім’ю Баштами Сатани. Насправді, така назва трохи не точна. Башти ці, як і перекази про них, виходять з такої сивої давнини, що в ті часи ще не було ні християнства, ні маніхейства, ні інших дуальних релігій, ні навіть зороастризму, отже, ім’я Сатани, як і Анграмайю, було просто незнайоме народам того часу та їх духовним вченням.
Чому ж їх називали Вежами Чаклунів?
Поясню. У стародавніх традиціях Сили Всесвіту поділялися на грубоматеріальні та тонкоматеріальні. Грубоматеріальними керувала Мати-Богиня, уособлення матеріальної природи, тонкоматеріальними керував Батько-Небо. Мати і Батько не мали між собою жодних конфліктів, оскільки були виразами сторін одного й того самого Абсолютного Духа. У кожній людині були небесні чакри (для контакту з Вищим Космічним Розумом – це всім знайомі муладхара, свадхістана, маніпура, анахата, вішудха, аджна та сахасрара, вони йшли від зони куприка догори). І земні чакри (для контакту з Розумом Великої Матері Народжуючої – Атала, Вітала, Сутала, Талатала, Расатала, Махатала, Патала, вони йшли від зони копчика до стоп).
Місця Сили на ліку нашої планети Земля, в які ми здійснюємо паломництво, це «небесні чакри» самої землі, великої Богині Бхумі. Це і Тибет, і Індія, і Перуанські Анди та багато інших місць.
Але сучасне людство забуло чакри земні, місця ініціації жерців Великої Богині. Адже саме Мати Світів, будучи уособленням матеріальної природи, може лікувати, зцілювати, продовжувати життя, давати матеріальні блага та владу над духами цієї самої матеріальної природи, якими є джини.
Не дивно, що чарівники минулого отримували ці дари саме у місцях культу Великої Матері.
А проекцією земних чакр на лик Бхумі і є ці сім башен. Понад те, це не єдина Землі система проекцій. Але найвідоміша.
Деякі дослідники кажуть, що це зовсім не Башти, а Колодязі – брами до підземного світу, до Серця Землі. Загалом, тема варта найсерйознішого вивчення.
Давайте візьмемо глобус і подивимося. Першу вежу розташовують у Нігері. Африканська країна, майже повністю вкрита пустелею та невеликими горами. Вижити тут складно – пустеля наступає, завойовуючи оази та джерела води. Виживання у багатьох місцях цієї країни вважається «неможливим» завданням. Чи не найкращий клімат і ландшафт в іншій країні, де слід шукати другу вежу — Судані. Наступна країна знову багата на пустелі – Сирія. Від Месопотамії зараз залишилися лише руїни та легенди.Туркестан – дуже значущий для езотериків регіон, у планах третього рейху було обов’язкове захоплення цієї території (вважалося, що що володіє Туркестаном може володіти всім світом). І дві останні вежі — на території Уралу та Західного Сибіру, де в умовах тайги та суворих зим вижити було також складно.
З’єднаємо ці місця на географічній карті лінією. Ось і впав перший міф про «дугу». Дуги не виходить. Виходить дві дуги. Одна починається в Нігері і через Судан йде на територію Сирії. Друга починається в Сирії, від кінця першої і через Ірак і Середню Азію йде в Західний Сибір до річки Об.
Іншими словами, Сім Башен утворюють прописну заголовну букву «З». Також у цій великій літері «З» можна розглянути закруглений знак тризубця, вісь якого спрямована точно на Гренландію.
Якщо ж намалювати на глобусі дзеркально цю ж букву «є», то вийде хрест, що складається з чотирьох дуг, одна з ліній якого пройде Північною Америкою.
Нашу версію підтверджує і робота Жана Камеля, учня відомого знавця буддійських практик Бадмаєва, який у журналі «Etudes Traditionnelles» (№293-295,1951) пише про зв’язок кожної Башти з занепалими надянголами християнської традиції.
Знаючи, що первісне християнство черпало свої одкровення в тому ж Джерелі, що і всі інші духовні вчення, ми бачимо, що сім небесних чакр у християнській традиції зображені сім’ю Архангелами, а
сім земних чакр — «занепалими» Архангелами. Що тільки підтверджує наше дослідження про те, що ці сім башт – центри енергії грубоматеріальних сил, що формують земний світ, в якому ми зараз і живемо. До речі, саме Жан Камель перший відкрив світові інформацію про те, що остання вежа розташована у басейні річки Об.
Провівши таке дослідження, приймаємо висновки. Перший – нічим зловісним чи небезпечним для людства Сім Башен не є. Друге – у стародавніх духовних навчаннях, загублених на сьогоднішній день, Башти були місцями посвячення. Третє – якщо пройти весь ланцюг Башен, можна стати посвяченим практиком неймовірної Сили. І сили цих Башт ми можемо використати на благо людства.
Вже пішов час, коли страшними легендами присвячені закривали доступ до значних місць Сили. Під натиском Космічної Любові, який живе у дусі кожного з нас, зникають страшні міражі, відкриваючи нам Істину. А Істина дасть людям найкраще майбутнє.
Якось дивно, що повз ці вежі пройшов Говард Лавкрафт, з його численними творами про жахливі істоти хаосу «некрономіконовського» циклу. Можливо, він знав, що нічого страшного у Баштах немає. Адже Хаос – це лише один із проявів жіночого початку, це «вона» — раковина в центрі світу, народжує життя, а Космос або Логос – один із проявів чоловічого, Логос вбирає в себе життя, породжене Хаосом, і підносить його, безперервно вдосконалюючи , в небо. Чи не це наш Шлях, Шлях сучасного людства?
Ігор Мехеда
