Мис Шекельмес на озері Зайсан
Гостей зустріли в аеропорту «Бориспіль» 2 травня. У складі групи гостей були представники Фінляндії та ще двох європейських країн. Нагіма раніше (20 років тому) переїхала жити до Фінляндії та отримала громадянство цієї країни. Народилася ж вона в Казахстані, у місті Зайсан, і зберегла з рідною країною великі родинні та ділові зв’язки. Вивчала мої видання, присвячені темі народної медицини. Місця Сили Буші подіяли на гостей справді цілюще, що згодом підтвердилося оглядами у офтальмологів і було зафіксовано у медичних документах. Нам було запропоновано допомогу в організації експедицій, поїздок та семінарів у сакральні місця Казахстану. Нам також розповіли про такі місця, маловідомі, а то й взагалі не відомі для широких мас людей, які практикують духовний туризм.
І ось, було заздалегідь сплановано план поїздки. 26 травня 2016 року його опублікували преса. Ось який текст побачили читачі: Глибини Сакральної Азії
Водоспад Біла Шаманка Діва у Тянь Шані
«Алтай. Священна гора Біла (часто названа Білуха). Вона ж «Уч-Сумер» — «Три вершини», «Триголова». Легенди кажуть, що у давнину гора Біла збігалася з географічним північним полюсом та віссю обертання Землі. А після стародавнього космо-геологічного катаклізму змістилася у помірні широти. Білуху називають стародавньою ведичною горою Меру, де стояли міста богів. Кажуть, що біля гори є вхід до країн глибокого знання — Шамбали, Біловоддя та Синьогір’я. Також розповідають і про підземні скельні міста, вибиті всередині гірського масиву, в яких досі живуть жерці — зберігачі Знання та передають його сучасному людству в медитаціях. Льодовики Білухи, перетворюючись на воду, несуть це знання у світ, і, якщо омитися або поплавати в цих водах, то клітини тіла вберуть ці знання вглиб себе, і назавжди збережуть його. Священна для багатьох духовних вчень річка Катунь також бере початок у льодовиках Білухи. У глибині гори, за переказами, також живе Бог Океанов, і Білуха рівновіддалена від чотирьох океанів Землі. Бог Океанов — один з Вищих Космічних Розумів, який може на якийсь час зробити камінь м’яким і текучим, а потім знову твердим. Розуміння цієї таємниці давало можливість цивілізаціям минулого будувати гігантські храми і міста. Для пробудження сили Бога Океанів є мелодії, які виконують на мушлях.
Біля гори Білуха люди поринають у глибини власного духу. Вони усвідомлюють себе і знаходять розуміння себе, світу та шляхів до самореалізації, а також набувають Знання. Ось чому люди з усього світу приїжджають до цих сакральних місць Алтаю. У цих місцях багато шаманських стоянок, а також пар невеликих озер, одне з яких зазвичай хвилюється, а друге завжди спокійне (зовсім як Ракшастал й Манасаровар біля Кайласа в Тибеті).
Ще одне священне місце розташоване неподалік Аксуату. Там колись жив святий. Він настільки багато молився, що його духовна сила матеріалізувалась на Землі у формі величезної змії. Вона з’являлася в найнесподіваніших місцях — то шлях із небезпечних ситуацій виявить, то диких звірів від дітей віджене, то джерело чистої води покаже… Святий уже давно на небесах, а його духовна сила у формі змії залишилася. Змія періодично з’являється у печері під етнографічним музеєм, на неї спускаються подивитися паломники, у 2012 році (рік Дракона за східним календарем) змія перебувала у печері весь рік. Над печерою будиночок, у якому мешкає мулла. У будиночку можна залишитися на нічліг. Змія приходить у сон і розмовляє у сновидінні: дає поради, підказки, відкриває мудрість.
Священне озеро Зайсан споконвіку вважається входом в інші світи. Опівдні та на заході Сонця у глибині озера виникають міражі міст та будинків. Вони чітко помітні і навіть фіксуються фототехнікою. До самого заходу сонця можна бачити ці міста. А іноді фата-моргана набуває плоті і в ці паралельні світи з’являється можливість пройти. Сни над Зайсаном теж інформативні. Неподалік Зайсана є озеро, розташоване в улоговині з червоної глини. Над ним бувають тумани, що світяться. Там відкриваються Таємниці Життя — адже й перекази Близького сходу говорять про те, що перші люди були створені із червоної глини.
Вершини гори Білої або Уч Сумер
Навколо названих мною сакральних об’єктів — безліч маленьких Місць Сили, які можна відшукувати, відкривати і здійснювати на них медитації та обряди.
Ми плануємо поїздку, поєднану з семінарами, практикумами та елементами дослідницьких експедицій у ці Сакральні Місця Азії.»
Поява вищенаведеної нотатки викликала хвилю інтересу та питань. Людей особливо цікавив обряд «Корона Благословень», який можна виконати біля Білої гори (Білуха). І ми, звичайно ж, його провели та виконали. Для того, щоб пояснити, що ж таке обряд «Корона Благословень», був наведений препринт статті «Таємниця Біловоддя та отримання Корони Благословінь» від 24.12.2014 року.
Початок цитування: «І ще про таємниці Білухи:
Отже, завтра, 25 грудня, завершується цикл свят, присвячених фактично у всіх культурах нашої планети, дням Зимового Сонцестояння. Завершується закладка бажань весь наступний річний цикл. У зв’язку з цим ми згадуємо про події 2011 року та відкриємо одну з таємниць 2011 року.
Річка Біла Берель
Багатьом людям, і не тільки езотерикам, пам’ятають легенди про країни, які зберігають високе знання цивілізацій, які раніше жили на нашій планеті. Це і Шамбала, і Агартха, і Тебу, а також Шангріла, Олмолурінг, Біловоддя, Синьогір’я, Ельдорадо… та багато інших менш відомих. Деякі дослідники розміщують їх у нашому світі, вважаючи захищеними високими технологіями від очей та приладів представників нашої сучасної цивілізації; деякі в паралельних світах, куди можна проникнути за допомогою технік, схожих на кастанедівський сталкінг подорожей до Іксленду.
Ці країни завжди шукали, про них існують гори літератури, на їхній пошук спрямовані сотні експедицій, деякі з яких зникли за загадкових обставин. Шукали ці містичні країни заради Знань та Сили, які можна було там отримати.
Однією з найзагадковіших країн вважається Біловоддя. Біловоддя завжди пов’язували з горою Білухою (її давніша назва Уч Сумер), розташованої на Алтаї.
З боку Казахстану біля Білухи розташоване селище Рахманські Ключі. Назва селища знаючим людям говорить про багато чого. Рахманські Ключі – це справді дуже прозорий натяк. У слов’ян є переказ, що давні предки слов’ян пішли просвітлювати Індію, й у Індії стали рахманами, чи брахманами. Досі шкаралупу яєць, з’їдених на Великий День Дажбога (5 квітня), кладуть у води річок, щоб річки донесли шкаралупу до Індії та рахмани дізналися, що на Батьківщині настав Великий День. День, коли шкаралупа допливає до Індії, називається Рахманським Великим Днем (30 квітня на 1 травня), який святкується.
Озеро Уйдене
З іншого боку, багато народів, як слов’яни, передаючи індійських термін «брахман» втрачали початкову букву «б». Таким чином, слово «рахмани» ми перекладемо як «брахмани, волхви, священики, жерці, зберігачі знання» — і цілком зрозумілою стає назва селища – «Жрецькі Ключі». До того ж, місце шанується і мусульманами, оскільки слово «рахманський» збігається з одним з імен Аллаха (Ар Рахман).
Місце дуже шановане буддистами та ламаїстами високих духовних рангів, які часто приїжджають у це місце. Вважається, що гірські струмки, що утворюються водами танучих льодовиків Білухи, несуть у собі Силу і Знання Біловоддя, і, пірнувши у ці води, можна отримати Силу і Знання не тільки душею, а й клітинами тіла.
Сюди ж спостерігається і ціле паломництво мандрівників із Європи. Вони кажуть, що почерпнули відомості про Білу Гору з перекладів книг М.К. Реріха та Є.П. Блаватської.
На Білуху приїжджають за Силою та Знанням. Переказ стверджує, що у надрах гори приховано містичне місто. У місті мешкають жінки-жриці, які можуть спілкуватися з людьми нашого світу, надаючи їм благословення. Також стверджується, що простір навколо гори населяють боги різних релігій та могутні духи, які надягають на голову гідним відвідувачам місця енергетичну Корону Благословінь. Існують обряди, які ініціюють процес здобуття Корони Благословень. Такі обряди мені відомі за ведичними джерелами.
Ігор Мехеда біля підніжжя гори Білої Уч Сумер
Наявність такої Корони Благословень – не головний, але обов’язковий елемент успіху духовних лідерів, митців і науковців, керівників міжнародних проектів та бізнесу, без якого всесвітній успіх важко досягнути. Чому не головне? Тому, що для досягнення мети та рівня планетарного значення потрібна наявність прагнення до духовного розвитку, сили волі, виявленої в роботі над собою, високої глибини закладеного природою потенціалу, дару та призначень, що прийшли з найвищих духовних сфер. І на додаток до зазначених факторів – Корону Благословень, щоб привести ці фактори у рух, взаємодію один з одним, і до втілення у нашому, земному світі.
У листопаді 2011 року до мене звернулися кілька людей, які прагнуть отримати від найвищих сил Корону Благословень. Це були митці та підприємці. Для проведення обряду було вирішено їхати на Білу гору. Група зібралася у Києві. Ми долетіли до Астани міжнародним авіарейсом, потім місцевими авіалініями до Оскемна, а потім у Рахманські ключі на орендованих автомобілях. Де й відбувся обряд ініціації Корони Благословень, інші обряди, медитативні та оздоровчі практики, купання у джерелах. Шлях туди й назад був довгий, і, у деяких відрізках, важкий (наприклад, кінний маршрут з Рахманських Ключів до підніжжя Білухи), але дуже цікавий.
Наразі, після тієї пам’ятної поїздки, минуло вже три роки. Констатую, що в учасників поїздки та обрядів з листопада 2011 року все справді складається успішно. Фінансові кризи не вплинули на їхній бізнес, а творчість митців дійсно стала відомою в кількох країнах.
У наш час, коли серйозний успіх так необхідний багатьом людям, які бажають досягти нових горизонтів, поїздка до сакральних таємниць Білої гори за Короною Благословень може бути дуже вдалим рішенням». Завершення цитати.
Учасники групи з країн Європи прибули до Києва 8 липня 2016 року, щоб 9 липня пересісти на рейси до Алма-Ати, а звідти до Оскемена (Усть-Каменогорська). В Усть-Каменогорську нас зустріли всюдиходи, на яких ми проїхали 530 кілометрів до селища Рахманські Ключі. Подальші події у поїздці я організував у формі, близькій до дорожнього щоденника.
Ігор Мехеда біля селища Челекти у Тарбагатайському Хребті
10 липня. Коли на горизонті з’явилася гряда Алтайських Гір, ми підбадьорилися і отримали немов удар струмом, від якого втома, викликана перельотами, тряскою і сильною спекою, немов рукою зняло. Потужність. Хребет Алтайських гір нагадував гігантського змія, і вздовж нього, мов вода, струменіла потужна енергія. Коли ми проїжджали біля гори Кара-Тай (Чорна Гора), через її вершину вийшла грозова хмара. П’ять разів блиснули блискавки і п’ять разів грім перекрив шум двигунів всюдиходів. Потім над нами пролетіло п’ять воронів. Я пояснив учасникам, що це вітання Сил Алтаю. Чорні Гори – це місця поклоніння Вищим Силам, а невидимим світом керує Великий Дух у формі Ворона. Дісталися всюдиходами до Рахманських Ключів. Відпочили, бо пролетіли двома авіарейсами 4,5 тисячі кілометрів і проїхали 530 км на всюдиходах. Ночуємо у селищі Рахманські Ключі, недалеко від підніжжя Білухи. Чекаємо на яскраві сни.
Вершини гори Білої або Уч Сумер
11 липня. Алтайські гори, озеро з чистою льодовиковою водою. Це озеро Рахманське. Воно величезне. На березі озера, з боку селища, збудовано озерний порт — із справжнім водним вокзалом та причалами для човнів та катерів. Далі шлях лежить на човнах по озеру. Озеро глибоке, холодне та дуже чисте. Ми пливемо на човнах із селища до віддаленого водоспаду, де оживають легенди. Таємничий та містичний водоспад. Люди часто зустрічаються тут із духами, а також передчують майбутні події. Сьогодні ми піднімалися вздовж нього у гори. Називається Волосся Вероніки. Коли човни причалюють до основи водоспаду, гостей зустрічає кедр, на якому проступило зображення Вероніки, як на чудотворних іконах різних релігій. Вероніка була білою шаманкою та цілителькою, зробила багато добра, за що Боги перетворили її волосся на водоспад, а тіло на гори та зірки.
Озеро Зайсан
З того часу водоспад чарівний, зцілює. У водоспаді є кам’яна ванна, яка наповнюється водою, і в якій мандрівники обов’язково купаються. Біля водоспаду живе безліч духів природи. Їм приносять дари – фрукти. Фрукти освячені за обрядами різних духовних традицій, і являють собою прасад — щоб духи могли з’єднатися з Всевишнім і набрати сили у Вищому Джерелу. Багато відвідувачів на водоспаді відкривається передчуття майбутніх подій. Провідники розповіли про випадок — місцеву мешканку духи штовхали на водоспаді невидимими руками, через що вона боялася впасти вниз. Наступного дня вона пішла в гори і там знепритомніла. Коли її спустили з гір на рівнину, вона прийшла до тями. Духи водоспаду «Волоси Вероніки» передчували це і підказували їй покинути гори і спуститися вниз. Ми виконали на водоспаді медитації на з’єднання зі стихіями. Неподалік Волос Вероніки існує й інший водоспад — Вуса Батира, не менш містичний. З розкритою душею та повні енергії ми поверталися до порту. Ми йшли озером двома човнами, а тим часом піднявся вітер, натягнув хмари, насунув грозу. По озеру пішли хвилі — романтично, наче потрапили до пригодницького роману. Коли повернулися до порту, прийняли багато водних процедур. Адже води в Рахманських Ключах — частково з льодовиків Білухи, а частково з термальних радонових джерел, що народжуються в глибині тієї ж Білухи. Це завжди нагадує мені священне місто інків Мачу-Пікчу та гарячі джерела Агуас Кальентес біля його підніжжя. Після водних процедур наші учасники піднялися на Пік Вознесіння і вперше в житті побачили на власні очі вершини Білухи. Вечір був присвячений семінарам та медитаціям — до глибокої ночі. Нічні алеї з декоративних зелених дерев, що підсвічуються, розцвічують ніч. Ультрамариновими вогниками сяє будівля клубу, де в нас проходять семінари та медитації.
Долина Духів Кіін Керішь
12 липня. Ми виїжджаємо до каплиці Оріону. Каплиця стоїть на тому місці дороги від Арабатської брами до Рахманських Ключів, де для мандрівників відкривається перший вид на вершини Білої гори. На каплиці табличка з написом: «Ця каплиця збудована у 2004 році на догоду Господу Богу за посланням з того світу раби Божої Мотрони, з’явившись у сновидінні синові Струтовському Геннадію Васильовичу, із зазначенням цього місця. Освячена у 2007 році. Бог єдиний для всіх народів та націй». Легенда свідчить, що каплиця побудована за одним із ескізів Н.К. Реріха. Справа в тому, що сузір’я Оріона шанується в Азії на кшталт того, як шанування Сиріуса пронизує всі культури Близького Сходу. В Азії Оріон має сакральне значення, цьому сузір’ю ставлять каплиці та пам’ятні знаки. Тому, незважаючи на те, що каплиця заповнена православними іконами, її не тільки називають каплицею Оріона, а й поміщають усередину зображення та гравіювання цього сузір’я. Зв’язок Оріона з езотеричними навчаннями Азії ще на стадії вивчення, проте Н.К. Реріх був першим дослідником, який описав її у книзі «Алтай-Гімалайї». З вікна каплиці відкривається краєвид на вершини Білухи.
Печера Конир Ауліє
2006 року в гірській тайзі сталася страшна пожежа. Вогонь дійшов до каплиці і далі не пішов. Полум’я збилося. Але тайга продовжувала тліти. Влада готувалась до евакуації Рахманських Ключів. Тоді запросили шамана, який на вершині однієї з гір приніс у жертву чорного барана для господаря підземного світу Ерлік-Хана. Цей обряд виглядає так: барана пропонують Ерлік-Хану, потім з нього готують шурпу і пригощають усіх присутніх на обряді. Відразу після обряду з’явилася грозова хмара, і гроза повністю залила спалах.
З того часу тайга постійно відновлюється, але до повного відновлення ще далеко, сліди тієї далекої пожежі ще видно.
Місце, де стоїть каплиця Оріона, дуже сильне. Виконали багато обрядів. Серед яких — спорудження кам’яних будиночків для духів місцевості («Обо») та прикраса вікових дерев різнокольоровими стрічками. По дорозі назад викупалися в ще одній таємничій і містичній річці Арасан. Не можна не сказати ще про одну священну річку, на берегах якої ми побували. Це — Біла Берель.
Багато хто, напевно, знає, що однією з релігій Алтаю була віра Ак-Дьянг (Біла Віра). Згідно з Ак-Дьянгом, остання битва сил добра і зла відбудеться на берегах річки Катунь і добро переможе, після чого на Землі встановиться абсолютне царство процвітання та щастя. З вод Катуні з’явиться месія Ойрот, який приведе все до гармонії. Тому Катунь прирівнюють до Ганга. Омивання у її водах знімає всі гріхи і дає доступ до Вищого. Річка Біла Берель бере початок на Білій горі, там же, де і Катунь, і в Катунь вона впадає. Води Білої Берелі справді білі, і такі ж за властивостями, як води Катуні.
13 липня. День 13 червня ознаменувався новим підйомом у гори. На цей раз у напрямку, протилежному стежці на Пік Вознесіння. Ми піднялися до великого каменю та чарівного дерева, від якого також відкривається гарний краєвид на вершину Білухи. Були незабутні медитації. Спустившись із гір, продовжили водні процедури. Потім знову відвідали Арабатську Браму. Це величезне нагромадження мальовничих скель, крізь які проходить дорога. Праворуч від дороги за скелями відкривається глибока ущелина та вид на інші гори. Від висоти паморочиться в голові. В ущелині видно річку Біла Берель. У скелях, за переказами, живуть духи. Вершина скель прикрашена статуєю орла (Орел у народів Алтаю це втілення Великого Духу як володаря видимого світу, тоді як Ворон – невидимого). Цього ж вечора ми прощаємось з Рахманськими Ключами і прямуємо до Катон-Карагая. У Катон-Карагаї пересідаємо зі всюдиходів на інший транспорт — наш шлях лежить до озера Зайсан. Дорогою чекаємо пором через Бухтармінське озеро. Рятуючись від спеки, купаємось в озері. Вода чиста та прохолодна. У Бухтармінському озері у мене трапляється дежавю: кілька років тому я вже купався в цьому озері уві сні з людьми, які після Казахстану збираються до Тибету. І зараз: учасники нашої подорожі також збираються до Тибету і купаються у Бухтармінському озері. Отже, деякі події нашого життя зумовлені вихором часу й їх можна побачити уві сні задовго до події?
Пором через озеро називається «Одеса». Іде між берегами сорок хвилин. На поромі є кафе, де водії можуть підкріпитися та випити каву. Нам сподобалися острови на Бухтармінському озері: кам’янисті, сфероподібні, порослі травою.
14 липня. Місто Зайсан. Навколо міста багато містичних місць, пов’язаних з легендами про гігантських розумних зміїв, які вступали у спілкування зі святими, ясновидцями та шаманами. Досі тут багато «зміїних» місць, шанованих шанувальниками різних релігій. Багато хто з них ми відвідаємо. Тут спілкуються із гігантським підземним змієм Айдахаром. Ми також запланували зустрічі із місцевими чарівниками. Чому мене так зацікавило озеро Зайсан? На початку минулого століття уряди та «сильні світу цього» почали серйозно досліджувати легенди про «Країни Високого Знання». Вважалося, що з розвинених цивілізацій, колись жили Землі, залишилися великі мудреці. Вони живуть у важкодоступних місцях Землі та захищені надійними технологіями. Їхнє завдання — опікуватися людством і допомагати людству знаннями, коли настане час його інтенсивного розвитку. Ці країни називали по-різному і їх шукали. Від мудреців, які населяють ці країни, чекали Сили та Знань. Хто тільки не шукав цих знань. Експедиції барону Маннергейму (1906-1908рр.), учні Є.П. Блаватській, Н.К. Реріх та сподвижники Н.К. Реріха, спецвідділи радянського ГПУ-НКВС, експедиції Анненербе, організовані Третім Рейхом, експедиції англійські, американські, японські та й просто організовані ідеалістами-ентузіастами великих відкриттів та таємними товариствами. Бум пошуків Країн Високого Знання розпочався 1906 року і продовжився до 1980-х. Та й зараз ще хвилює розум людей. Так ось, всі експедиції, що вирушали на пошуки, натрапляли на легенди, що шлях до Країни Високого Знання починається з берегів озера Зайсан! Всі ці експедиції відвідали озеро Зайсан! А матеріали експедицій Карла Густава Маннергейма й досі засекречені.
Озеро Зайсан. Озеру 60 мільйонів років, площа 1810 квадратних кілометрів. На початку ХХ століття всі експедиції, які шукали країни Високого Знання (Шамбалу, Агартху, Біловоддя), розпочинали пошук із берегів Зайсана. Легенди відносять наявність проходу у ці Високі Країни з берегів цього озера. Тут початок шляху. Над озером також бувають хрономіражі. Тепер і ми розгадуємо таємниці цієї великої водойми.
Увечері, коли вода в Зайсані заспокоюється, під гладдю поверхні озера, де обрій зливається з небом, з’являються червоного кольору міражі, які виходять на поверхню. Це місто зі шпилями та замками. Часто її бачать. Іноді — дуже рідко створюється можливість зловити місто в об’єктив фотоапарата. Ще рідше — мало не раз на десятиріччя — легенди кажуть, що міраж ущільнюється, наближається до берега, і до цього міста можна пройти. Він — ворота в інші світи, приховані та чарівні. Вода в Зайсані чиста і підбадьорлива. Багато мальків риби. Ми кинулися в озеро і збризкали один одного водою Зайсана 60 разів — стародавній ритуал відродження життєвої сили — і кілька годин перебували в радості та ейфорії. Води Зайсана виявилися чарівними, саме озеро справді на Місті Сили.
Мис Шекельмес — точка, з якої хрономіражі озера Зайсан бувають видно найкраще. Шекельмес — це ще й невеликий мальовничий гірський ланцюг, складений з порід різноколірних глин. Поруч — незрівнянної краси — гори Кіїн-Кериш, Долина Духів, схожа на Марс, де, як вважається, відчинені двері в інші світи. Обидва об’єкти знаходяться на відстані 251 кілометр від міста Зайсан, на березі озера Зайсан, біля селища Аманат. З цими місцями пов’язують і Святе Місце Конир Ауліє. Конир Ауліє — унікальне озеро, розташоване в печері, за 200 кілометрів від Семипалатинська (800 від Зайсана) — у печері, укладеній у стародавні скелі. Вода цілюща та чиста. Релігії та духовні вчення визнали місце Святим. Змінює долю, лікує недуги, наближає до Всевишнього. Дає просвітлення. За переказами, озеро веде до інших печер, до ланцюга сполучених озер, на дні яких є кам’яні ворота до дуже стародавнього підземного міста. У водах Конир Ауліє іноді плавають змії, але вони не чіпають відвідувачів. До кінця печер та озер дослідники не дійшли. На цей раз ми не встигли організувати ночівлі на цих великих місцях — залишимо ночівлі на наступні поїздки.
16 липня. Наш шлях казахськими степами лежить до Мазару Святого Иргизбая. Є у Східному Казахстані святе місце. Воно було відоме століттями. Тут завжди ростуть цілющі трави, є чарівна вода, лікувальна глина. Тут не псуються продукти, виходять глибокі медитації. Сюди прийшов у 1823 році святий і цілитель Иргизбай, тут тепер його гробниця — Мазар, що має цілющі властивості. У святому місці також стоїть мечеть, брама, дастархан для паломників, яких тут дуже багато. Місце також називається у народі зміїним місцем, оскільки духовна сила святого часто з’являється у формі гігантської розумної змії. Вона, зокрема, і показала поклади цілющої глини. 2012 року змію бачили у печері під етнографічним музеєм при святому місці. Навколо святого місця, у степах, мешкає аномальна кількість змій. На територію місця ніколи не заходять вовки. Ми заночували тут і пройшли весь обрядовий комплекс, з ним пов’язаний. Вночі повертаємось до Осемена — частина наших учасників повертається до країн Європи. А ми зустрічаємося з новими учасниками — і повертаємось у Зайсан.
17 липня. Містичні гори розташовані на півдорозі між Оскеменом та Георгіївкою у Східному Казахстані. Камені, з яких складені ці гори, не мають гострих кутів — лише округлені контури. Округлості створюють хоч і аномальну, але дуже сприятливу енергетику. Білі шамани і цілителі приїжджають сюди навіть із далеких країн для камлань, обрядів і медитацій, які, як правило, мають на меті відновлення здоров’я. Цілителі також працюють із цих гір для своїх пацієнтів дистанційно — на всі куточки світу. Цей маленький гірський масив зветься Айртау.
20 липня. Присутні на звичайному сучасному дастархані у простій казахській родині (вкотре). Мене вразив коник-городник, який пробрався до будинку, влаштувався на столі, витягнув собі з тарілки шматочок цвітної капусти і приступив до трапези. Люди вечеряють і він вечеряє. Люди розмовляють – він застиг. П’ють чай — коник знову їсть капусту. Компанейський — не боїться ні людей, ні кішки. Крім того, він вміє пробиратися в будинок і вибиратися з нього, незважаючи на хитру систему протимоскітних сіток.
У рамках дослідницької поїздки Казахстаном я зустрічаюся і беру інтерв’ю з практиками того чи іншого езотеричного напряму. Так, я вже спостерігав процес ворожіння на бобах. Для цього використовується 41 боб, які розкладаються по кутах чотирикутника та отримані фігури трактуються. У Зайсані та Зайсанському районі живуть шість провісниць по бобах. У селищі Каратал (Чорне Дерево) живе ясновидець Гульбаршин. Вона читає молитви давньоказахською мовою і ним же отримує відповіді від Вищих Сил. Працює з перекладачем. Крім того, вона може очистити від негативу за допомогою молитов та батогів. Вона бачить руйнівні програми у формі дрібних злісних духів, яких і відганяє від пацієнта батогом. У Зайсані на вулиці Бокожанова живе Асель Чунчинова, вона вміє отримувати інформацію про лінії руки. Дарунок у неї проявився з 11 років, вона вважається найкращим хіромантом у всьому регіоні. Вона бере праву долоню того, хто прийшов, споглядає лінії на долоні, впадає в транс і говорить інформацію про людину. І Гульбаршин та Асель все про мене та учасників групи сказали правильно. Усі практики дали мені інтерв’ю для публікації в Українській пресі. Асель погодилася сфотографуватись зі мною для газети «Магія». Я продовжуватиму зустрічатися з казахськими практиками протягом усієї поїздки.
Бачили незрівнянний захід сонця в казахському степу біля Тарбагатайського Хребта. Сріблясто-золотисті хмари закручені спіраллю на перловому небі. Увечері ми прямуємо у гори Тарбагатайського Хребта. Хочемо відчути енергетику цих гір уночі. І знайти майданчик для медитацій на повний місяць. Гори дуже гарні та високі, вершини у снігу. Ця сторона хребта ще Казахстан, зворотна вже Китай.
Містична рослина Адраспан у Мазарі святого Иргизбая
21 липня. На берегах гірських озер ще буйствує свіжа зелена трава, у Європі така ніжна зелень була наприкінці квітня.
23 липня Адр-Аспан — оберег-трава. Відкидає будь-яку несприятливу енергетику. Зібрана в липні, захищає людину та її оселю цілий рік від небезпек. Аналог нашої слов’янської Одолень-Трави. Ми беремо із собою з Казахстану захисну Адраспан-Траву на згадку про Місця Сили. Адже саме на Місцях Сили та Святих Місцях зростає найбільша кількість цієї оберег-трави. На всюдиходах ми добираємося в важкодоступні місця Східного Казахстану — в гори, на береги озер, в степу зі слизькими глинистими ґрунтами.
Про Айдахара. Айдахар — гігантський розумний змій. Живе у підземному світі. За легендами, у давнину правил Всесвіт. Також Айдахар правитель підводних глибин. Там, де він з’являється, вода стає цілющим. У давній Азії шанували дві сили: небесну та земну. Небесна сила зображувалась птахом, приносила з неба космічну енергію у формі блискавки чи списа. Сили земного та підземного світів зображалися змієм — адже телурична енергія землі рухається, постійно звиваючись, як змія чи подібно до річки. Половиною знання про Всесвіт має небо. Другою половиною – земля. Для повного Знання необхідний контакт як з птахом, і зі змією. Тому в Азії змій чи дракон майже не несе негативної функції – це скоріше мудрий покровитель. Усі сили підземного світу змієподібні. І представлені великими розумними зміями. В Індії їх називають Наги і вони діти Ананти-Шешанги (величезного змія, що плаває в первинному океані і несе на своїй спині Богів, четвертого розширення Верховної Особистості Господа, який уособлює і управляє гравітацією). Айдахар в давньоказахських легендах є аналогом Шешанги, а ще Кундаліні самої Землі. Він головний змій над усіма розумними зміями підземного та підводного царств. Він керує своїми підопічними, яких теж називають Айдахарами. Айдахар та його підопічні досі виявляють себе в казахській історії. Так, духовна сила великого святого Іргизбаю в Аксуаті часто набуває форми змії: величезна змія показала поклади цілющої глини, джерела води, 2012 року лежала в печері етнографічного музею і давала відвідувачам розглянути себе. Велика біла змія в компанії менших змій часто з’являється у священному місці Конир Ауліє, у водах Священного і цілющого печерного озера, вона не нападає на пловців і абсолютно не агресивна. Після появи цілющі властивості води посилюються. Те саме говорять і про озеро Кок-Коль: Ночами там нібито з’являється сам Айдахар, після появи вода стає цілющою. Місця, де з’являються гігантські розумні змії, що покращують властивості води та землі, можна перераховувати довго. Китайські легенди говорять про те, що в давнину в озері Зайсан жили гігантські розумні змії, є навіть гравюри з їхнім зображенням, золотистого кольору з чорними візерунками на тілі. У 1966 і 1990 році, перед землетрусом, люди, що живуть у селищах на берегах озера Зайсан, бачили вихід на поверхню з-під землі величезних змій. А під час землетрусу було відчуття, ніби гігантський змій повзе під землею і трясе її. Люди кричали: «Айдахар прокинувся! Настав кінець світу». Слава Богу, жертв під час землетрусу 1990 року вдалося уникнути. Отже, Айдахар та його підопічні – айдахари – це розумні сили підводного та підземного світу, з якими можуть спілкуватися і святі, і містики, і шамани, і прості люди, покращуючи якість земного життя та осягаючи таємниці природи. Є шамани, які, отримавши запит від клієнта, йдуть у степ та кличуть Айдахара. Після цього у степу з’являється змійка. Цю змійку ловлять, кладуть голову змійки собі до рота і чують через неї пораду Айдахара. Потім змію відпускають у степ та розповідають клієнтові відповідь. Таких шаманів зараз дуже мало, і до них потрапити не просто, але ми добиватимемося зустрічі. Є також легенди і про те, що айдахари за старих часів допомагали казахським ханам розширювати території. У будь-якому випадку, тема заслуговує на докладніше вивчення, особливо в частині спілкування розуму людини з розумами айдахарів. Будемо поглиблено вивчати, шукатимемо додаткову інформацію.
Шамани і святі люди Казахстану вважають змій предками всіх живих форм на Землі, і кажуть, що будь-яка жива істота має рептильний мозок. Людина також сприймається як рептилія — тобто ми, люди, можемо жити в режимі рептилій (ті ще змії — посміхаюся), причому триголових (або іножі й п’ятиголових, бо у тілом людини рухаються п’ять пран)), тому що у нас всередині тіла існує три основні енергії (даоси називають ці енергії Дао, Інь та Ян). Тому людині достатньо попросити будь-яку змію — і вона покаже і дорогу, і де лікарські трави, і де святі місця — і решту інформації відкриють теж.
Пізніше, на околицях Алма-Ати, в горах Тянь-Шаню, нам таки вдалося спостерігати обряд отримання поради від Айдахара. Технологія не складна. Крок 1. Шаман (або шаманка) порушують питання, на які необхідно отримати відповідь. Крок 2. Шаман виходить у поле і починає звати Айдахара. Будь-якими словами — текст складає сам. Кричати треба так голосно, щоб гори, степи, небо та земля дзвеніли і тремтіли від гучного крику. У крик вкладаються всі емоції, які тільки є в душі — поки що душа повністю не звільниться від емоцій. Крок 3. Виконується режим повної тиші, внутрішнього та зовнішнього мовчання. Саме в цій тиші з’являється маленька змійка (зазвичай це не отруйні породи змій). Шаман бере її голову собі в рота і утримує в такому стані, поки не почує відповідь Айдахара. Крок 4. Змійка відпускається у дику природу, отримані відповіді фіксуються. Крок 5. Виконується пісня подяки всім силам природи. В Унгуртасі живе жінка-пророчиця Біфатіма, яка може говорити з Айдахаром без вкладання зміїної голови в рот.
Озеро Уйдене. Розташоване у горах Тарбагатайського хребта. Дно озера і частина глинистих берегів — червона глина, інша частина берегів кам’яниста. Найчистіша вода гірських льодовиків. Вважається цілющою — після обмивання у водах озера відступають багато недуг. Купатися в озері приїжджають люди з далеких країн. Озеро вважається містичним. За радянських часів біля озера була військова частина — це від неї залишилася біла вежа, що стоїть на березі. Військові щось витягали з дна озера, проводили дослідження. У 1917 році в озері спостерігали невідому водоплавну тварину, про це є публікації, вчені припускали іхтіозавра, який вижив у підводних печерах. Рідко, кілька разів на рік, глибини озера фосфоресціюють зеленим свіченням, природа якого досі не вивчена. Іноді над озером здіймаються тумани, вони теж фосфоресціюють. Теж зеленим свіченням. У скелях над берегами озера величезні вкраплення кварцитів. На сході сонця кварцити відбивають сонячне світло — сяють так сильно, що сліплять. На берегах озера живуть змії та багато водоплавних птахів – качки, чайки. Вночі до озера приходять зграї вовків. Природа є абсолютно дикою. Комарі є, але — дивовижний феномен озера — людину, що купалася у водах озера, вони не кусають. Озеро нам дуже сподобалося.
Цікаво, що про феномени озера Уйдене писали газети Європи на початку ХХ століття. Це була популярна тема. Місцеві дослідники мають фотокопії газет того часу. Уйдене колись обговорювали як зараз обговорюють Лох-Несс.
25 липня. Ми завершуємо дослідження Тарбагатайського Хребта та повертаємось до Оскемену. Ми побували у місцях, навіть не нанесених на географічні карти. Наприклад, озеро Уйдене — воно є тільки на закритих військових та адміністративних картах. У каталогах географічних товариств, на картах Гугля ви його не знайдете. Озеро тільки збираються вносити до каталогів. Те саме можна сказати і про цілющі джерела, як Тарбагатайського Хребту, так і Алтаю. Для фахівців у галузі географії та сакральної географії тут безліч «білих плям». На наш вік ще вистачить відкриттів, ми ще першопрохідники! Ми зібрали багато легенд, бачили місця, не нанесені на карти! Осмислень та аналітичної роботи вистачить на місяці! Скільки ще буде статей та звітів про цю поїздку! Скільки прийде думок і насниться сновидінь! Ми йшли степами і горами, в страшній спеці і під зливою, рухалися в запилених всюдиходах, підстрибуючи на кожній купині. І все це було недаремно. Тіло стомлене, але душа у захваті. Тепер ми маємо відвідати Місця Сили під Оскеменом і біля Алма-Ати.
Джерело Челекти. За 30 кілометрів від Зайсана розташований аул, долина і цілюще джерело Челекти. Ці об’єкти також не нанесені на карту, хоча біля джерела вже давно функціонує великий санаторій — із будиночками, їдальнею та процедурними кімнатами. Поруч джерело та чиста гірська річка. Джерело споконвіку вважається цілющим. Місцеві жителі вмиваються водами джерела та зцілюються. На подяку духам місця в’яжуть на деревах золотисті стрічки. Біля джерела мешкало кілька великих доісторичних жаб. Вчені їх виловили та відправили на дослідження. Коли жаби зникли, джерело зменшило свою ефективність. Місцеві жителі попросили вчених повернути хоча б частину жаб назад. Коли жаби повернулися, цілющі властивості джерел почали зростати. З цього факту, а також із безлічі подібних відомих фактів напрошується висновок: цілюща сила води якось пов’язана з доісторичними чи аномальними розмірами рептилії: зміями, жабами, черепахами. Легенди приписують таким рептиліям інтелект та інопланетне походження. Тут були випадки, коли змії вели хворих людей до сильних природних рекреаційних зон, в яких починався процес зцілення. У слов’ян у народній медицині існує думка, що бронхіт та астма йдуть, якщо зловити жабу, подихати на неї та відпустити. Знахарі кажуть – жаба бере хворобу на себе. Біологи знайшли на шкірі жаби природні антибіотики, які нею виробляються. Не дарма ж у народі великі жаби з Челекти називаються «цілющими».
25 липня. Дорога у справжньому, літньому, випаленому сонцем степу. Із Зайсана до Оскемена. Попереду видно корівки, що гуляють по степом. Зліва синьою смужкою видно озеро Зайсан. Воно величезне та переповнене рибою. Але загадка: три роки тому з озера пішли всі раки. Улюблене місце відпочинку видатних митців ХХ століття. Вони писали буквально таке: «Виходячи вранці з намету, бачиш потужну громаду вод, що тягнеться до середини неба, і здатну поглинути його повністю». За нами залишився напівзакинутий озерний порт Тугул. Раніше до нього заходили пасажирські теплоходи, сейнери та баржі, а зараз навігації немає. Але виникла надія на відновлення судноплавства. Попереду нас — селище Шипалису — біля нього є найдавніша у всьому регіоні баштовоподібна споруда з каміння, де місцеві жителі звертаються по допомогу до предків, а також читають молитви до Вищих Сил за предків.
Знову проїжджаємо гірський масив Айртау, неподалік Оскемена. Зупиняємось, оглядаємо. Він складений із каменів, що не мають гострих кутів. І рівні каменів, і опуклості, і западини все тут сфероподібне. Сферичні камені цілющі, тому сюди приїжджають зцілюватися та зміцнюватися не лише прості люди — з далеких країн світу, а й цілителі, маги, шамани. Найвищою вершиною гірського масиву Айртау є двоголова гора. Вона дуже схожа на Білу гору в мініатюрі і також вважається випромінює потужні містичні енергії.
27 липня. Прибуваємо до Алма-Ати. Відразу ж відвідуємо гору Кок-Тобе. Над Алма-Ати височить гора Кок-Тобе. Здавна вважається оздоровчою зоною. Оточена високими горами, увінчаними сніговими шапками, і потопає у зелені хвойних та листяних дерев. На горі, поряд із телевізійною вежею, встановлено колесо огляду. Захоплююча панорама гір, долин та міста.
28 липня. Знову піднімаємось на гору Кок-Тобе на канатній дорозі. Дорога існує давно, але нещодавно реконструювалася. Для багатьох людей ця дорога є символом шляху до Мрії.
Досліджуємо Місця Сили Алма-Ати. До місць сили міста відносять насамперед урочище Медео, гірський курорт Чембулак, урочище Алмарасан, туристичне селище Синьогір’я, гірські: Велике та Мале Алмаатинські озера, гора Кок-Тобе, місце сили за містом — Унгуртас, його називають святим місцем, там є печери. Багато цікавих місць знаходяться в горах. Тут місцями сили вважають храми різних духовних течій, розташовані у межах міста.
За 85 кілометрів від Алма-Ати знаходиться селище та гора Унгуртас. Дуже сприятлива енергія, місце, де «з’єднуються Небо та Земля». У точці найбільшого виходу енергії породи складені тригранною призмою, що нагадує тригранну призму. Ця призма нагадує й місце Сили в Україні зі схожою кам’яною призмою — «Диханням Гайни», чакрою Землі — на озері Мохове Таращанського району Київської області.
29 липня. Прес-конференція у готелі «Казахстан». Вранці я дав кілька інтерв’ю для одного великого та кількох регіональних телеканалів, зокрема й інтернет-телебачення — в офісних приміщеннях та в холі готелю «Казахстан». Ближче до вечора мої казахські партнери організували ще одну невелику прес-конференцію, на яку запросили журналістів із друкованих видань, представників громадських організацій та власників веб-сторінок, об’єднаних тематикою «духовний туризм». Теми інтерв’ю та прес-конференції: 1. Що таке місця Сили та Святі Місця. 2. Що дає людині їхнє відвідування? 3. Місця Сили та розвиток власної справи. 4. Місця Сили у Казахстані, особистий досвід відвідування таких місць. 5. Місця Сили в Україні. Перспективи розвитку духовного туризму між країнами. Ідеї та концепції. Після цього відбулися нові знайомства, диспут та відповіді на запитання. Усі учасники залишилися задоволеними. Ми успішно завершуємо свою роботу.
30 липня. Вовк — у гірських народів Тянь-Шаня вважається символом сміливості, сили та витривалості. Фігурує у багатьох міфах, легендах та оповідях. А покровителька народів Алтаю — синя вовчиця. Вона також є прародителькою природи та охоронцем Синьогір’я. Тому сфотографуватися з вовком здалося мені зовсім не зайвим.
Про три Місця Сили в Тянь-Шані. За двісті кілометрів від Алма-Ати є три місця сили, які я раджу відвідати всім дослідникам. Це озеро Кок-Коль із цілющою водою, в якому з’являється змій Айдахар. Це долини Замків на берегах річки Чарин. Це гора і водоспад Діва — вважається, що сильна біла шаманка перетворилася на гору та водоспад, віддавши їм усю свою цілющу силу.
Казахстан виявився країною, повною таємниць. Ми бачили різноколірні гори та глинисті пагорби, не нанесені на карту озера та джерела, місця Сили у горах, степах та водоймах, спілкувалися з містиками, були присутні у святих місцях та на ритуалах. Ті, хто займаються духовним туризмом, навіть не уявляють — які неземної краси та потужні місця є в Казахстані. Тому ми до них обов’язково повертатимемося. А ще вони назавжди залишаться у наших снах та медитаціях.
І ми запланували на майбутнє цікаве дослідження. На Аральському морі є острів (зараз це вже півострів) Барсакельмес («Підеш — не повернешся»). У давнину на ньому безвісти зникали люди. Відкинувши те, що писали фантасти, припускаю, що на Барсакельмес є аномалія, така ж, як на перевалі Дятлова на Уралі, або на озері Топліц в австрійській Штирії. Вона спрацьовує рідко, за певних умов. Ідея полягає у відвідуванні Барсакельмеса та ночівлі на ньому, з наданням результатів дослідження пресі та телебаченню.
На нас, як завжди, чекає безліч нових доріг!
Ігор Мехеда
