«When I attain Buddhahood, if all sentient beings in the ten directions, who aspire in all sincerity and faith to be born in my land and think of me even ten times, are not born there, then may I not attain supreme enlightenment.»
— Amida Buddha
Як відомо, буддизм є першою за часом виникнення світовою релігією, яка завдяки силі і переконливості аргументації своїх поглядів зуміла переступити через державні і конфесійні рамки, об’єднавши таким чином людей з абсолютно різним світосприйняттям з абсолютно різних куточків світу. Але людина завжди прагне знайти щось краще і зручніше, ніж те, що має, вона постійно знаходиться у динамічному русі, вона зростає, змінюється, і тим самим змінює релігію: можливо корегує її для себе, можливо вносить ясності, а можливо додає щось абсолютно нове і унікальне. Звичайно, буддизм не є винятком. В процесі історичного ходу людства він розпадався на течії, школи, секти. Однією зі шкіл-послідовниць буддизму, на якій би мені хотілось зупинитися, є Школа Чистої Землі.
Школа Чистої Землі, інакше – Цзинту цзун (кит.) або Дзьодо- сю (яп.) належить до «шкіл дх’яни»(споглядання), які основну увагу приділяли переважно буддійській психопрактиці, медитації, йозі. В центрі вчення знаходяться Будда Амітабха та його Чиста Земля. Справа в тому, що культ цього Будди був наявний і визнаний в усьому світі махаянського буддизму, але в Китаї і Японії він формує навколо себе школи, що проповідують віру в Амітабху і його великі сили як головний шлях до звільнення.
Буддійська космологія вчить про існування незчисленної кількості паралельних світів. Махаянські сутри стверджують, що деякі з цих світів були начебто «очищені» Буддами і бодхісаттвами, перетворившись таким чином на райські землі, на яких проживають тільки святі, Будди і бодхісаттви. Такі світи отримали назву полів Будди або буддхакшетра. Їх існує надзвичайно багато, але тільки одне поле має особливий статус в силу специфіки обітниць Будди, який його створив; це і є «Земля Блаженства» Амітабхи. Сам Амітабха, ознайомившись з буддійським вченням, вирішив стати Буддой, але пообіцяв не досягати найвищого просвітлення і не відходити в нірвану, допоки не буде виконана його мета – спасіння інших. Він створив цю землю як своєрідний рай для всіх аби кожна жива істота після смерті могла попасти в Чисту Землю. Головною релігійною практикою школи Цзинту є постійне повторення мантри «Наму Аміто-фо» (кит.) або «Наму Аміда-буцу» (яп.), що є досить нескладним.
Взагалі, буддизм є шляхом, через який кожен може пройти і досягнути звільнення, незалежно від віку, статі, національності або інших ознак, які є свого роду ярликами і віддаляють людей одна від одної. Амідаїзм потребує тільки одного – віри. Віри в те, що Амітабха справді досяг просвітлення, справді створив своєрідний буддійський рай, справді чує мантру, яку людина промовляє і справді звільнить кожного, хто її промовляє. «..Усі добрі чоловіки і жінки до тої землі з вірою повинні думку направити, і тоді вони відродяться в тій землі»[Мала Сукхаваті-в’юха сутра]. Можливо в цьому і полягає причина того, що Школа Чистої Землі є такою популярною – прості люди, що не розбираються в доктринальних деталях та особливостях філософії обирають для себе релігію з гарантією результату, для якого не треба прикладати багато зусиль і витрачати багато часу. Амідаїзм іноді помилково сприймається як релігія для лінивих людей. Його називають Легким Шляхом через те, що в основному беруться до уваги два компоненти : віра і мантра, на відміну від інших течій, які для звільненя потребують дотримання правил, повторення сутр, досягнення стану пустотності і так далі. Але ні, це не релігія для лінивих людей, а в чому причини популярності амідаїзму на Далекому Сході, я намагалася для себе з’ясувати.
Першим пунктом є така собі практичність східної людини. У буддійських творах, написаних в Китаї, мотив страждання як фундаментальної властивості існування не знайшов зацікавленості і розвитку. Китайський буддист прагне не стільки до «звільнення від…», скільки до «звільнення для…». В цьому, певно, і полягає одна з причин вибору китайськими буддистами Махаяни з її ідеалом бодхі, а не Тхеравади з ідеалом нірвани. Амідаїзм сюди особливо добре вписується. Другий пункт – особливість, що вирізняє цю школу серед інших.
Звільнення від сансари досягається не власними силами, а завдяки рятівній силі іншого, Будди Амітабхи. Саме через це школу називають «школою сил іншого». Третій пункт – це поширеність. Школа не є виключно чернечою, вона активно залучає до релігійної діяльності мирян. Немає строго утвердженої ортодоксії, в рамки якої люди мають втиснутися. Тут навіть ченці можуть мати сім’ю, їсти м’ясо і так далі. Все це є справді неважливим порівняно з вірою в Будду Амітабху. Ця ідея «спасіння тільки вірою» дозволила протестантському релігійному філософу і теологу Паулю Тілліху сказати про те, що зі всіх релігій світу саме Істинна Віра Чистої Землі за своїм духом є ближче всього до протестантизму. Четвертий фактор – особливість сприймання імені Амітабха. Це ім’я розумілося як Будда Неміряного Довголіття, що виступав як носій вічного життя, що гармонізувало з китайськими уявленнями, втіленими у даоському ідеалі безсмертя. Така, здавалося б, незначна деталь, багато вирішує і надає цьому Будді переваги перед іншими. І п’ятий фактор – це, як вже зазначалося, привабливість для простих народних мас самої ідеї потрапити в місце, яке принесе максимум комфорту з мінімумом зусиль, здійснених для цього.
Школа Чистої Землі залишається найпопулярнішою школою буддизму на території КНР, незважаючи на конкуруючу з нею школу чань(цзен). На території Японії налічують 21,5 тис. храмів і монастирів, призначених для служіння Будді Амітабхі. В меншій мірі, але досить помітними є послідовники школи в інших країнах, таких як Корея, В’єтнам і навіть США, особливо в районі Каліфорнії та острова Гаваї. Отже, Школа Чистої Землі викликає інтерес не тільки у жителів Сходу, а через буддизм народи знайомляться зі східними релігіями і культурами, що значно сприяє культурному діалогу.
Нездійковська Поліна
