Центральною постаттю цього руху була Енн Лі, відома також як Мати Анна. Вона перенесла власні страждання — особисту трагедію втрати дітей, напруження нещасливого шлюбу, тиск патріархального середовища — у містичний досвід, інтерпретуючи себе як жіноче втілення Христа. У 1774 році Енн Лі разом з невеликою групою послідовників емігрувала до Сполучених Штатів, сприймаючи Новий Світ як обіцяне місце для реалізації тисячолітньої Церкви Божої. Після поселення у Ніскеюні (нині Вотервліт), штат Нью-Йорк, шейкерський рух почав стрімко розвиватися на хвилі релігійного пробудження, охопивши до середини ХІХ століття майже двадцять поселень у восьми штатах. Найбільша концентрація шейкерських громад спостерігалася в штатах Нью-Йорк, Кентуккі та Огайо.
Ідеологічна система шейкерів
Основу віровчення шейкерів становив міленаризм — віра в настання небесного Царства на Землі, яке вони прагнули втілити в реальному суспільному устрої. Центральне місце в цьому устрої займали три стовпи: целібат, рівність статей і спільна власність. Шейкери вважали, що сексуальні стосунки є першоджерелом людського гріха, тому в їхніх громадах було заборонено шлюб, дітонародження та будь-яке інтимне життя. Це робило рух унікальним прикладом релігійної організації, яка добровільно відкидала біологічне відтворення, покладаючи надії лише на новонавернених або прийомних дітей.
Шейкерські громади були організовані як цілковито автономні економічні одиниці: чоловіки та жінки проживали в окремих відділеннях, ділилися всім майном, працювали в фермерстві, ремеслах, будівництві, медицині та виробництві меблів. Ієрархія була подвійною — чоловічою і жіночою, відображаючи бінарну природу Бога, згідно з віровченням шейкерів. Унікальним було й богослужіння: його супроводжували екстатичні танці, тремтіння, співи та вигуки — ритуали, що шокували сучасників і стали підґрунтям для назви «шейкери» (від англійського to shake — «трястися»).
Незважаючи на зовнішню аскетичність, життя шейкерських громад було організоване із вражаючою раціональністю, гігієною та технологічною передовістю. Вони впровадили низку інновацій у сільське господарство та побут: від винаходу циркулярної пилки до автоматичної пружини. Їхні винаходи та етичний стиль господарювання набували загального визнання, попри те, що патентування вони уникали, керуючись ідеєю безкорисливої праці на благо громади.
Попри численні культурні досягнення, рух шейкерів поступово занепав наприкінці XIX — на початку XX століття. Основними причинами цього стали нездатність залучати нових членів через целібат, зміни у релігійних настроях американського суспільства, а також поява нових форм комунального та соціального життя. Після 1900 року громади стрімко втрачали чисельність, і до початку XXI століття залишилася лише одна діюча спільнота в Саббатдей-Лейк, штат Мен, що нараховувала менше десятка членів.
Проте спадщина шейкерів продовжує жити в музеях, галереях, приватних колекціях і новітніх спробах відродження шейкерської філософії як етичного та естетичного ідеалу. Їхній досвід лишається важливим для розуміння того, як релігійні ідеї можуть формувати не лише духовне життя, а й архітектуру, дизайн, соціальні відносини та економічну діяльність суспільства.
Іван Гудзенко
