Майбутній патріарх народився під ім’ям Назір Гайєд у коптській родині в Асьюті. Після закінчення Каїрського університету (1947) зі ступенем бакалавра історії викладав суспільствознавство й англійську мову в середній школі. Паралельно навчався у Коптській православній богословській семінарії, де 1949 року отримав диплом з богослов’я та залишився викладачем біблійних студій.
У 1954 році він обрав шлях аскета: вирушив у пустелю, прийняв чернечий постриг під іменем Антоніус Ель-Сіріані та певний час мешкав у печері, присвятивши себе спогляданню і молитві.
Його богословська освіта та інтелектуальна діяльність швидко принесли визнання. У 1962 році Папа Кирило VI висвятив його на єпископа, давши ім’я Шенуда на честь видатного коптського мислителя IV століття. Він отримав титул єпископа християнської освіти, очолив богословську семінарію й залишився викладачем. У цей період Шенуда почав формувати своє бачення ролі мирян у церковному житті, відстоюючи право громади брати участь у виборах духовенства, що викликало певну напруженість із церковною ієрархією.
З 1966 року він також був головним редактором журналу «Ель-Кераза» («Проповідь»), офіційного видання коптської церкви. Після смерті Кирила VI у 1971 році Шенуда був обраний папою та патріархом Александрійським.
Понтифікат і розвиток церкви
Від початку свого служіння Шенуда прагнув до діалогу з іншими християнськими традиціями. Під його керівництвом коптська церква активніше включилася у роботу Всесвітньої ради церков. У 1973 році він здійснив історичний візит до Риму, ставши першим коптським патріархом за півтора тисячоліття, який зустрівся з римським папою. Його переговори з Павлом VI привели до підписання спільної заяви з христологічних питань і відкрили нову сторінку у стосунках між коптами та католиками.
Подібні ініціативи розгорнулися і в діалозі зі східними православними церквами. У 1989 році в Єгипті відбулася зустріч, яка завершилася підписанням спільної декларації з питань христології.
Розширення пастви
Шенуда став першим коптським патріархом, що відвідав США (1977). Під його керівництвом коптська діаспора отримала власних єпископів у Північній Америці, Австралії та Південній Америці. Це сприяло зміцненню ідентичності громади за межами Єгипту.
Відносини з іншими церквами
Не всі ініціативи Шенуди завершувалися успіхом. Відносини з Ефіопською православною церквою погіршилися після втручання політичної влади в призначення патріарха. Питання автокефалії Еритрейської православної церкви у 1990-х роках також викликало гострі суперечки. Попри ці розбіжності, коптська церква залишалася в єдності зі своїми сестринськими церквами.
Політика та конфлікти з владою
Життя Шенуди III було тісно пов’язане з політикою Єгипту, де копти становили помітну релігійну меншість. Спершу його стосунки з президентом Анваром Садатом були конструктивними, однак після підписання миру з Ізраїлем 1979 року патріарх відкрито виступив проти угоди. Він заборонив коптам паломництва до Єрусалима, заявивши, що християни та мусульмани повинні відвідувати Святу Землю разом.
Згодом суперечності з Садатом загострилися настільки, що у 1981 році патріарха було усунуто з престолу і заслано до монастиря. Лише після смерті президента та приходу до влади Хосні Мубарака Шенуда повернувся до Каїра. За правління Мубарака він мав більш стабільні відносини з владою, хоча його співпраця з авторитарним режимом неодноразово критикувалася частиною коптської громади.
За час його понтифікату коптська церква зміцнила позиції в Єгипті, де на початку XXI століття налічувала близько 10 % населення. Він також залишив після себе активні громади у діаспорі, що сформувалися в США, Канаді, Європі та Австралії.
Попри складні стосунки з владою та суперечки з приводу його політичних позицій, Шенуда III здобув пошану серед вірян, а його постать залишила помітний слід у сучасній історії християнства.
Іван Гудзенко
